«Люди, які працюють зі смертю» – це сім особистих досвідів тих, хто у своїй роботі, службі чи волонтерській діяльності щодня стикається з трагедією втрати. Хтось із них і до повномасштабної війни працював зі смертю, а хтось кардинально змінив фах після 24 лютого 2022 року. 

Проілюструвати тексти команда Платформи Пам'яті Меморіал запросила сім ілюстраторів.Такий формат обрали, щоб показати різні бачення людського горя також у кольорах та оформленні. 

Колаж спецпроєктуКолаж спецпроєкту

Спецпроєкт розповідає про досвіди таких людей:

  • Рятувальник Володимир Горбіков, який на 24 лютого 2022-го очолював ДСНС у Харкові, а нині працює у Києві
  • Боєць “Карпатської Січі” Мар’ян “Дзвін” Берездецький, який опізнає побратимів і сповіщає про втрату їхніх близьких
  • Світлана Водолага, речниця ДСНС у Києві, яка виїжджає на місця обстрілів
  • Військовий Микола Дробина, який розносив сповіщення про загибель військових їхнім родинам

  • Богдан Махно, який працював реабілітологом, а після того, як почалося повномасштабне вторгнення, став військовим лікарем. Із першими смертями у житті він зіткнувся уже на фронті

  • Олексій Юков, волонтер, який понад 20 років шукає тіла загиблих. Спочатку – у Першій та Другій світових війнах. А з 2014-го – у російсько-українській війні: і військових, і цивільних

  • ізраїльський документальний фотограф Едуард Капров, у 2022-му, коли почалося повномасштабне вторгнення, знімав війну в Україні. Працює, використовуючи техніку ХІХ століття. Під лабораторію переробив мікроавтобус, в якому і їздив на фронт. 

Проєкт реалізували спільно з авторами: Анною Черненко, Любов'ю Кіпоренко, Катериною Москалюк, Ольгою Коротенко, Наталією Мазіною, Наталією Куліді. 

Ілюстрації до текстів створили: Маша Вишедська, Сашко Даниленко, Ірина Синейко, Ярослава Яцуба, Лілія Кирилишена, Наталія Назаренко, Рената Куртвелієва-Бережна. 

 
"Розмова з Миколою Дробиною, яка ввійшла до спецпроєкту, була для мене, мабуть, однією із найскладніших за час документування повномасштабної війни в Україні. Ми спілкувались цілий вечір про долю випадку, про справедливість чи її цілковиту відсутність, про наші втрати, про сенс життя загалом і про те, чому смерть така неперебірлива… Для мене це дуже важлива розмова”,
 
Катя Москалюк, журналістка

Історії опублікували сім українських ЗМІ:

 
"Олексій Юков, текст про якого я ілюструвала, – людина, готова жертвувати собою заради того, щоби після загибелі люди повернулися додому, були належно вшановані, щоби пам'ять про них жила. Ми повинні знати про людей, які не бояться брати на себе додаткову відповідальність, виконувати роботу, яка для інших здається такою страшною… Ці люди роблять величезний внесок у нашу перемогу"
 
Лілія Кирилишена, художниця