Команда та автори платформи

Створювала першу концепцію та першу веб-версію платформи у березні 2022 року, бере участь у розробках стратегій розвитку проєкту.

Медіа-менеджер,ініціатор створення персоналізованих продуктів пам’яті, координатор розробки нової версії Платформи пам'яті Меморіал.

Авторка YouTube-проєкту «Нація, яка пам’ятає». Разом із експертами обговорює проблемні питання меморіалізації в умовах війни і перспективи створення нової культури пам’яті в Україні

Понад 15 років працювала журналісткою, репортажисткою, редакторкою. Працювала з соціальною тематикою, зокрема, і про воєнні реалії. Переконана, що історія кожної загиблої людини важлива і має бути збережена.

Журналістка та комунікаційниця з понад 10-річним досвідом. Працювала на перетині медіа й активізму, допомагаючи громадським організаціям, міжнародним ініціативам і соціально відповідальному бізнесу захищати права людей. Спеціалізується на сторітелінгу й роботі з чутливими темами. Вміє розповідати важливі історії у різних форматах: від новин і аналітичних статей до подкастів і документальних фільмів. Катя з Бердянська, який досі залишається у тимчасовій окупації. Тому переконана, що зберігати пам'ять про полеглих воїнів і загиблих цивільних означає нагадувати, чому важливо боротися за свободу, гідність і справедливість.

Оля працює з пошуком даних про загиблих військових і цивільних, спілкується з їхніми рідними, з представниками громад: усе заради того, щоби жодне ім'я не було забутим. Для Олі важливо, щоби пам'ять не перетворилася  лише у дві дати: народився-загинув. Завдяки Меморіалу вона може долучитися до того, щоб ми пам'ятали саме людей і їхні історії.

У 2015-2016 роках працювала військовим кореспондентом. Допомагала фонду «Повернись живим». У 2016-2020 роках служила в ЗСУ. Брала участь в АТО/ ООС у складі 54 ОМБр. Потім служила у пресслужбі структурного підрозділу Міноборони України. Ксенія втратила багатьох побратимів, тож вона добре знає, що таке загибель близьких. Щоденно спілкуючись з рідними та близькими загиблих, вона переживає болючий досвід, але розуміє, що робить важливу справу.

Трохи більше п’яти років у журналістиці. Прагне допомогти в збереженні пам’яті про загиблих українців. Вважає історії, які розповідають рідні загиблих українців, цінними для збереження пам'яті та фіксування воєнних злочинів Росії.

7 років працювала журналісткою та редакторкою. З початком повномасштабної війни почала писати історії людей, які постраждали або загинули через російську агресію. Співпрацювала з Меморіалом як авторка текстів, а згодом стала сммницею. Наталі важливо, щоб історії загиблих не прогортували в соцмережах, а читали, поширювали, пам'ятали. Важливо показувати те, якими люди були як особистості і як живуть їхні рідні після втрати.

Натяла працювала на телебаченні у Маріуполі: журналісткою, випусковою редакторкою, режисеркою, ведучою новин. Має численні подяки місцевого, обласного та всеукраїнського рівнів. Входить до Національної спілки журналістів України. З 2022-го записувала відеоісторії людей, які вижили у Маріуполі. У Меморіалі пише некрологи загиблих маріупольців, а також створює відеонекрологи пам'яті загиблих захисників. Для Наталі Меморіал є можливістю назвати кожного вбитого українця і кожну вбиту українку: військову чи цивільну людину; дорослу чи дитину. «Я із сином у Маріуполі вижила. Мій чоловік, старший телеоператор ТРК «Сігма» Віктор Дєдов, 11 березня 2022-го – загинув. Заради його памʼяті, а також памʼяті десятків, сотень тисяч українців я хочу через ці некрологи розповідати всьому світові, що таке справжній «русскій мір». І я хочу, аби світ зрозумів, що ця війна росії – не тільки проти України», – каже Наталя.

Ксюша зі Скадовська, живе у Києві. Вболіває за важливі соціальні проєкти, турбується про тварин. Культуру пам'яті вважає важливою для нас сьогодні і для майбутніх поколінь. Ксюша як менеджерка працює зі спільнотою Меморіалу, нашими амбасадорами та хранителями пам'яті.

Раніше була керівницею редакційно-видавничого відділу в Білоцерківському національному аграрному університеті. З початку повномасштабної війни – волонтерка. Чоловік Наталі став на захист України. У 2019-му вони з ним створили спілку для підтримки родин полеглих військових. Започаткували вручення дітям полеглих кулону «Батьківське серце». Наталя веде базу даних Меморіалу. Щодня витрачає на це кілька годин, додаючи нові імена чи інші дані про загиблих. Також опрацьовує анкети, які заповнюють рідні загиблих. Наповнює базу даних про меморіальні таблиці, а ще – базу перейменованих вулиць для мапи Вулиці Героїв, яку Меморіал робить разом із ЛУН.Місто. Волонтерство, збори, спілкування з фронтом, поїздки до захисників – це те, що надає Наталі сил та енергії працювати з такою емоційно важкою темою.

Олександра з Полтавщини. Донька полеглого захисника України. Олександра спілкується з родинами загиблих та курує партнерські напрямки з медіа, державними органами влади, ТРЦ, кінотеатрами та іншим просторами, де показують відео пам'яті Меморіалу.

Додає відео руху та життя. Створює унікальну графіку та анімацію.

У журналістиці з 2008 року. Пише для Української правди, Новинарні, NV та інших партнерів Меморіалу. Наталія пише некрологи загиблих та готує великі історії. Для неї цей проєкт надзвичайно важливий, адже зберігає докази і пам'ять про війну, а ще дає можливість віддати шану людям, які загинули.

Брала участь в міжнародних та всеукраїнських проектах для журналістів. Працювала журналісткою на Українському радіо, але більше писала: для «Газети по-українськи», журналу «Країна», газети «Експрес», видань Reporters, Texty.org.ua та інших. Ганна каже: «Я швидко погодилася писати для Платформи Меморіал, навіть до кінця не усвідомлюючи всієї важливості цієї роботи. Повне розуміння прийшло під час та після спілкування з родинами загиблих. Через постійні слова подяки відчула потрібність цієї роботи в першу чергу для них. Меморіал важливий для збереження пам'яті, фіксації злочинів російської армії, постійного нагадування українцям та світу про війну, що триває. І для виховання наших сердець в чуйності до бід інших».

Наталія вивчала, зокрема, толерантну журналістику та журналістику травми. Пише тексти для «Рубрики», Радіо Свобода, Evacuation.city, Wonderzine, Platfor.ma, Східний Варіант, Liga.net. Також робить розслідування для Центру публічних розслідувань. Створювала сценарії для тематичних спецпроєктів і документальних продуктів. Для Меморіалу готує здебільшого тексти про загиблих дітей. Про свою роботу з цією тематикою Наталія каже: «Це, мабуть, найважливіші тексти, які я колись писала».

Анна пише історії полеглих захисників Маріуполя. Одна з авторок меморіального проєкту «Місія Маріуполь», що присвячений пам'яті захисників, які полетіли на порятунок побратимів в оточене ворогом місто. Авторка спецпроєкту пам'яті загиблих в полоні в Оленівці.

Богдана раніше працювала ведучою, а згодом – веб-редакторкою на Хмельницькій філії Суспільного. Після початку повномасштабного вторгнення і загибелі тата зрозуміла, що хоче розвивати культуру пам’яті, в якій кожна втрата має їм'я та історію. У Меморіалі Богдана пише про воїнів, загиблих у полоні. Цикл портретних нарисів про закатованих військовополонених «Без гарантії вижити» – її магістерський проєкт як студентки Школи журналістики та комунікацій Українського католицького університету.

Наталія працює з матеріалами для сайту Меморіалу, публікує некрологи та великі тексти пам'яті.

Яна – випускова редакторка і журналістка видання про нову українську культуру «Лірум». Раніше працювала у медіа «Букви», «Свідомі». Для Меморіалу пише інтерв'ю з людьми, чиї близькі та/або друзі загинули через російсько-українську війну. Вважає таку роботу цінною можливістю долучитися до важливої місії збереження пам'яті про людей, чиї життя забрала війна.

Катерина пише тексти великого формату, знімає фотоісторії. Катя закінчила Школу журналістики УКУ, пройшла курси «Фокус – людина: робота медіа з чутливими темами» від Media Development Foundation та «Storytelling у фотографії» від освітньої організації «Культурний проєкт». Співпрацювала із виданнями ЮНІСЕФ Україна, Bird in Flight, «Заборона», «Українська правда», The Ukrainians та іншими. Співпрацю з Меморіалом Катя вважає цінною, оскільки це можливість розповісти і зберегти пам'ять про загиблих у війні людей. Особливим для неї є фотопроєкт про дружин загиблих військових «Наодинці», створений разом із Меморіалом.

З 2017 року і до повномасштабного вторгнення працювала журналісткою і ведучою на телебаченні. У 2022 році з командою Меморіалу почала знімати документальні фільми про загиблих воїнів. З 2023 році для Характера знімає інтервʼю, документальні історії, відеорепортажі і відеоподкасти з нашими військовими, воїнами з пораненнями та ветеранами. Показує сильні історії сміливих українців.

15 років працював на телеканалі новин 24, пройшов від звичайного журналіста до випускового редактора, був одним з авторів і редакторів «Вєстєй Кремля». Для платформи пам'яті Меморіал створює тексти про загиблих українських військових, про цивільних жертв, а також про особливості збереження національної пам'яті. «Це найменше, що можна зробити для збереження пам'яті тих людей, яких вбила Росія. Поки жива пам'ять про людину, жива і сама людина, треба, щоб про жертв агресії знали і пам'ятали всі», – каже Володимир.

Валеріє працює понад три роки в медіа ТРИБУН. Вона допомагає Меморіалу розповідати про загиблих цивільних людей із Луганської області. Працювати над тим, що хоч якось пов'язане з рідною областю, для неї велика честь. «Я не можу зараз бути фізично там, але кожного дня у своїй журналістській роботі я говорю про Луганщину і Меморіал це для мене часточка доброї справи, яку я можу зробити для рідної землі. Дуже важлива пам'ять про людей, які стали жертвами російської агресії. Меморіал робить велику роботу, для того, щоб дійсно ніхто не був забутим».

«Журналістика – моє улюблене заняття, а жанр – репортаж. Він дозволяє побачити людей у їхньому середовищі. Герої пускають на годину, пів дня, добу чи дві у своє життя. І оце занурення у чиїсь долі, а потім у текст: які взяти слова і як вибудувати розповідь, щоб занурився і читач, і є тим, за що дякую своїй професії», – каже Наталія.

Авторка подкастів на Радіо Свобода, редакторка подкастів Urban Space radio. Працювала аналітикинею партійних фінансів Громадського Руху Чесно. Дописує для ВВС-Україна, Reporters, Медіалаб, Медіа великих історій, Локальної історії та Українська правди. Для Меморіалу Наталія готує тексти великих форматів, зокрема про досвід пам'яті в різних країнах світу. Вважає, що писати про загиблих важливо з точки зору поваги, вшанування та збереження пам'яті про них: щоби втрати не були статистикою. «Коли я пишу для цього проєкту, у мене з'являється відчуття, що я роблю хоч щось корисне і дійсно важливе. Це тексти, які будуть зберігатися роками і ніколи не втратять свого значення», – каже Наталія.

Юлія допомагає збирати історії загиблих цивільних із Миколаївщини та Херсонщини. Працює журналісткою Суспільне Миколаїв. Допомагати платформі пам'яті Меморіал вважає важливою місією. Таким чином, каже Юлія, вона хоче бути корисною громадськості та долучатися до збереження національної пам'яті.

Катерина працює на Свої.City. До цього була менеджеркою із зв'язків з громадськістю у Маріупольському морському торговельному порту, кореспонденткою на 24 каналі, Суспільне Донбас, ТВ-7, контент-менеджеркою на Громадському радіо. Для Меморіалу Катерина пише про загиблих цивільних у Маріуполі. Вважає цю роботу важливою, адже це пам'ять, яку можна передати наступним поколінням.

Працює у команді сайту 24 каналу: була контент-менеджеркою, редакторкою стрічки новин, з квітня 2022 – випускова редакторка. У Меморіалі – авторка текстів великого формату англійською для іноземних ЗМІ. Ірина вважає дуже важливим завданням розповідати Україні та світу про полеглих українських захисників.

Більше 15 років у журналістиці. Співпрацює з виданням DOU. Пише некрологи загиблих внаслідок російсько-української війни. Вважаю місію платформи пам'яті Меморіал надзвичайно важливою. Адже пам'ять про кожну людину має бути збережена.

Оля пише тексти великого формату, розповідає історії загиблих цивільних та українських захисників, пише про збереження пам'яті. Раніше вона працювала журналісткою в медіа про комунікації Bazilik, копірайтеркою, мала проєкти на фрилансі на різноманітні тематики: від освіти до зеленої енергетики. З початку повномасштабної війни працює в Агенції медійного росту «Або». Оля каже, що співпраця з Меморіалом для неї – це можливість робити свій внесок у важливій місії збереження пам'яті.

Анна допомагає зберігати пам'ять загиблих на Харківщині. Авторка репортажів та документальних кадрів із місць обстрілів, текстів пам'яті цивільних із різних куточків Харківщини.

Протягом 10 років Христина працює у телерадіокомпанії «Суспільне Суми». Була ведучою та авторкою travel-шоу «Сумщина Incognita», продюсеркою ранкового шоу. З 2022 року записує великі інтерв'ю та знімає документальні історії про те, як прикордонна Сумщина живе в умовах війни. Працювала над документальною стрічкою «Вогняний птах», що розповідає про вуличного артиста, який пішов боронити країну та загинув 11 серпня 2023 року на фронті. Для Меморіалу Христина пише некрологи загиблих цивільних на Сумщині, готує тексти великого формату. Вважає надзвичайно важливою місією фіксувати і розповідати історії про загиблих через російсько-українську війну.

Олена працювала на телеканалі СТБ у програмі «Вікна. Новини», учасниця громадського руху «ЧЕСНО», Переможниця програми FLEG, що фінансується ЄС. Лауреатка премії імені Василя Сергієнка за розслідування про забудову Протасового Яру. Для платформи пам'яті Меморіал Олена писала некрологи загиблих цивільних жителів Київщини, а також тексти великих форматів. Олена вважає важливою місією розповідати та фіксувати історії людей, які загинули від рук російських військовослужбовців. Серед убитих ними є й її друзі та знайомі.

Андрій закінчив Херсонський державний університет, інститут філології та журналістики. Для Меморіалу пише тексти великого формату про загиблих через російсько-українську війну, готує некрологи про загиблих. Працювати з цією тематикою вважає важливим завданням. «Найбільша винагорода – вдячність рідних за допомогу у збереженні пам'яті про загиблих», – каже Андрій.

Наталя працювала на радіо і телебаченні. Писала для «Газети по-українськи», журналу «Країна», Громадського і pro.te.ua. Для Меморіалу готує великі історії та некрологи загиблих цивільних людей. Свою співпрацю із платформою пам'яті вважає важливою, адже це дає змогу збирати свідчення людей та дотикатися до драматичної сторінки історії України, яка захищається від ворога.

Авторка близько 200 наукових розвідок із гендерних студій і трьох наукових монографій. Колумністка газети «День». Кураторка львівського літературного фестивалю «BookForum».

Редактор, журналіст і поет. Пише для Меморіалу великі тексти про полеглих Героїв.

Працювала журналісткою "Газети по-українськи" та журналу "Країна". Пише для Меморіалу великі тексти про полеглих захисників.

Працює з Меморіалом від самого початку його заснування. Зараз Ольга бере участь у розробці дизайну сайту платформи пам'яті. Вірить, що діджитал Меморіал – це не лише простір пам'яті, а й місце, де кожна історія знаходить свій голос. Завдання Ольги – зробити цей проєкт візуально виразним і доступним, щоб зберегти пам'ять про загиблих для наступних поколінь.