Андрій Муравський жив у Львові. У мирному житті працював зубним техніком у міській поліклініці. Пізніше зацікавився виготовленням меблів і змінив фах.

З початком повномасштабного вторгнення чоловік став на захист України. Служив у 125-й окремій бригаді територіальної оборони ЗСУ. Був командиром стрілецького відділення.

7 лютого 2023 року під Бахмутом на Донеччині Андрій Муравський загинув від кулі ворожого снайпера, коли рятував пораненого побратима. Захиснику був 51 рік.

Дружина полеглого захисника Вікторія Трибушна у пам'ять про коханого відкрила кав’ярню «Кава на двох». Про цей заклад вони з чоловіком мріяли ще до повномасштабного вторгнення.

Щоб втілити мрію, Вікторія змінила професію, пройшла курси та отримала ваучерну підтримку від міста. Тепер у планах жінки – розширення справи.

Олександр Бевз мав творче псевдо ALEBE, писав треки в стилі техно, мріяв про власну студію звукозапису і великі фестивалі.

У 2022-му війна змінила плани. Олександр долучився до лав 24-го прикордонного загону імені Героя України старшого лейтенанта В'ячеслава Семенова. Боєць загинув 1 листопада 2022 року. Йому було 25.

«Я граю музику у своєму стилі, яка заряджає мільйони слухачів. Я граю та згуртовую тисячні музичні фестивалі... Я збудував і обладнав студію для створення музики з найсучаснішим обладнанням… Ми приносимо мир на цю землю і на весь світ», – записку із такими словами знайшла мама захисника Лариса Зозуля в особистих речах сина. 

На честь Олександра вона відкрила студію звукозапису «ALEBE». 
У ній вже записують музику колективи та сольні виконавці. А щороку в березні проходитиме ALEBEфест. Так мрія Сашка ожила – для інших.

Володимиру Сірому було 26 років. Він воював у складі бригади «Червона калина» Національної гвардії України. Обіймав посаду командира взводу оперативного призначення. Загинув 11 вересня 2022 року під час штурмових дій на Луганщині. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

У пам'ять про героя його брат Роман відкрив тренажерну залу в місті Яготин на Київщині. Це була їхня спільна мрія. 

Тренажерна зала має символічну назву «Grey Wolf» – боєць мав позивний Вовк. На одній зі стін намальоване зображення Володимира Сірого та вовка. 

Брат Володимира Роман на базі спортивної зали створює адаптивний простір для занять з ветеранами війни та відкрив ГО «Відновлення Незламних».

Юрій «Руф» Дадак був поетом, викладачем, ідеологом, автором книжок, організатором культурних подій і просто людиною, яка жила Україною в кожному русі, в кожному слові. 

Його місія – відродження української гідності, передусім через культуру. Саме тому він у 2016 заснував «ҐWear» – бренд, який через одяг та аксесуари популяризує українську історію та мову.

Юрій загинув на фронті 1 квітня 2022 року. Його справу продовжує дружина Ірина. Вона відкрила у Львові крамничку бренду. 

«Наша продукція – це не просто речі. Це одяг з влучними цитатами та меседжами, які чітко передають нашу позицію. Це аксесуари, які несуть в собі ідеї. Крамничка – це не просто місце продажу. Це простір спілкування, натхнення та смакування смачної кави. Я хочу, щоб люди заходили туди за покупкою, а виходили з відчуттям, що вони частина чогось більшого», – поділилась Ірина Дадак. 

Матвій Оверчук родом з Волині, жив у Києві. Працював інженером з проєктно-кошторисної роботи. Любив футбол. 

Коли розпочалась повномасштабна війна, доєднався до 10 окремої гірсько-штурмової бригади. Захисник загинув 22 червня 2022 року поблизу села Біла Гора на Донеччині.

Дружина Юлія після втрати переживала глибоку депресію. А одного дня зрозуміла: вона не може повернути життя чоловіка, але може зберегти пам'ять про нього через нову справу.

Юлія за фахом – кравчиня. Вона заснувала бренд спортивного та кежуал одягу «Моver». М – перша літера імені чоловіка. Оver – псевдо.

«Для мене цей бренд дуже важливий. Він дав мені нове життя, а я хочу дати йому свою силу і душу. «Моver» – то вічний спомин про Матвія і усіх, хто не повернувся з війни», – поділилась Юлія Оверчук.

Олександр Коцуконь мріяв стати журналістом. Опановував цю спеціальність у Черкаському національному університеті, але не довчився. Як строковик був призваний до лав Нацгвардії. За кілька місяців уклав контракт з військовою частиною, долучившись до її пресслужби. 

2020 року Олександр здійснив давню мрію та потрапив до лав Окремого загону спеціального призначення «Азов». З початку повномасштабного вторгнення обороняв Маріуполь. Захисник загинув 22 березня 2022 року. Йому було 22. Посмертно воїн нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

Влітку 2023-го у Черкасах в пам’ять про загиблого військовослужбовця його рідні з партнером відкрили суші-бар «SUSHI MICHI». Саме про це колись мріяв Олександр Коцуконь. Казав, що започаткує власний бізнес одразу після закінчення контракту.

«Суші були однією з його улюблених страв, – розповіла мама героя Оксана Коцуконь. – Він полюбляв ними смакувати, ми часто разом готували суші, коли Саша приїжджав у відпустку».

Микола Тарас захоплювався історичною реконструкцією одягу та лицарських обладунків. Понад 12 років був волонтером у музеї історії міста Хмельницького.

Він наповнив залу давньої історії десятками реплік середньовічних обладунків, зразків зброї, екіпірування, стилізованим одягом, копіями реманенту тощо. Микола став співзасновником студії та клубу, які займалися історичною реконструкцією. Долучався до лицарських турнірів у різних містах.

Крім того, захопився реконструкцією середньовічного танцю та ігор. Микола не просто горів цією справою, а й умів гуртувати навколо себе молодь та передавати їм свої знання.

Микола Тарас загинув на фронті 11 травня 2022 року. На його честь у Хмельницькому музеї історії назвали Залу середньовічної реконструкції. Там можна побачити репліки середньовічної зброї, обладунків, одягу. Мама воїна передала в музейний фонд колекцію Миколи зі 110 предметів.

Дмитро Музика за фахом – покрівельник. Брав участь в АТО. Коли розпочалась повномасштабна війна, працював у Чехії. Повернувся додому й долучився до 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Захисник загинув 1 липня 2024 року поблизу міста Красногорівка на Донеччині. Йому був 31 рік.

У пам'ять про Дмитра його дружина Марина відкрила кав'ярню «Кіт Микита». Микита – це було псевдо захисника. 

Жінка розповіла: Дмитро асоціювався у неї з котом, тому що добре бачив у темряві і вмів безшумно пересуватися. Він був ніжний і турботливий. Дмитро і Марина лагідно називали одного одного кіт і киця. Це і лягло в основу назви та інтер'єру, адже на стінах в кав'ярні зображені бойові котики.

Тімур Абубакаров – провідний інженер з організації праці в міжнародній компанії, миротворець у Косово та Ліберії, учасник АТО, боронив Україну під час повномасштабної війни. Мав псевдо Тамерлан. Загинув 2 серпня 2023 року на Запорізькому напрямку. 

Коли рідні обирали формат вшанування захисника, зупинились на сфері освіти. Тімур багато часу приділяв розвитку. Мав феноменальну пам'ять. Вивчав усе настільки глибоко, що міг підтримувати розмову на рівні людини, яка вивчала цей предмет усе життя. 

Дружина героя Катерина за підтримки Ветеранського простору Звягеля заснувала Академію лідерства для молоді KOD TAMERLAN. 

Навчання в Академії триває кілька місяців. Учасники опановують лідерські якості, стратегічне мислення, роботу в команді, публічні виступи та прийняття рішень у критичних ситуаціях. Крім навчань, передбачені мотиваційні поїздки та інтенсиви. Учасники створюють власні проєкти, один із яких отримає кошти для втілення.

Олексій Різниченко був сімейним лікарем. Вільний час присвячував читанню книг. З початком повномасштабної війни чоловік приєднався до ЗСУ. Був начальником медичного пункту 66-ї окремої механізованої бригади. Загинув 27 вересня 2022 року під час евакуації поранених. 

Рідні відкрили вуличну бібліотеку в пам'ять про захисника. Шафка з книгами знаходиться у парку поруч з амбулаторією, в якій працював лікар. Більшість місцевих тут були його пацієнтами. 

Бібліотека доступна з квітня по листопад. Кожен охочий може прийти й взяти книжку до душі. Уся література – українською мовою. Наповнювати фонд допомагають люди, які надсилають книжки родині. 

У бібліотеці є також збірка нотаток Олексія про його подорожі, яку видали посмертно – «Пил кілометрів доріг».

Юрій Дадак, псевдо Руф – поет, сценарист, громадський діяч, доцент Національного лісотехнічного університету України, ведучий фестивалю «Холодний Яр», засновник бренду одягу «Ґwear» та літературно-просвітницького проєкту «Дух нації».

Гори були важливою частиною його життя: там він відпочивав з родиною та друзями. Одна серія одягу була присвячена горам. Також про них він писав вірші.

Юрій служив у лавах 24 ОМБр. Загинув 1 квітня 2022 року на Луганщині.

2023 року його товариш Тарас Кобза заснував Шлях пам’яті Юрія «Руфа» Дадака у «Сколівських бескидах», щоб кожен, хто долатиме маршрут, міг відкрити різні грані особистості воїна та митця.

Довжина шляху 12 км, вона передбачає 4 тематичні зупинки:
Руф Містичний (о. Журавлине/Мертве).
Руф Туристичний (скельний масив «Острів Пасхи»).
Руф Історичний (хребет г. Ключ).
Руф як Особистість (г. Ключ).

На кожній із зупинок є QR-коди, які скеровують на матеріали про Юрія та його творчість

Збірка поезій Максима Кривцова вийшла у грудні 2023-го. Це перша книга поета, фотографа та воїна, життя якого обірвалося уже наступного місяця після її виходу – 7 січня 2024 року. «Далі» писав на фронті роман, який уже ніхто, на жаль, не прочитає. Проте є його вірші, збережені у цій збірці. Видавництво «Наш формат» скеровує 50 відсотків від продажу книги – родині захисника, решту суми – на ГО «Реформація» на просвітницькі книжкові проєкти для військових. 

Дмитро Пащук – львів’янин. Відкрив у місті заклади Port Wine Bar і Papi. Мріяв про ще один – теплий, затишний, естетичний, справжній. Хотів таке кафе на місці колишньої кав’ярні «Кармель». Це символічне місце. У часи СРСР там існувала «Республіка святого саду» – своєрідний острівець свободи, що розташовувався ще й біля обкому компартії. Тут збиралися хіпі і люди з націоналістичними поглядами.

Від березня 2022-го Дмитро уже стояв на захисті рідної України. На війні знаходив час, щоб підготуватися до відкриття закладу, і все йшло добре. Проте Дмитро не встиг… Загинув у березні 2023-го на Херсонщині.

Його мрію втілили ті, кого він надихав. Друзі, колеги, які відкрили «Республіку Саду» у Львові, називають Дмитра – Журавлем. Мотивом різних акцій та подій Республіки стали слова – Щоби журавель продовжував літати…

Тарас Гаврилишин був інструктором морського пластування, курінним 25 пластунського куреня «Чорноморці» імені Святого Миколая. Прокладав гірські маршрути, був туристичним гідом по Карпатах. Займався будівництвом човнів. У перші дні повномасштабного вторгнення разом з іншими побратимами з куреня «Чорноморці» зголосився добровольцем до лав Збройних сил України. Тарас поліг у бою на початку листопада 2022 року на Херсонщині. 

Він мріяв про гірський прихисток біля підніжжя гори Парашка. Пластуни втілили цю мрію в життя, назвавши прихисток ТТ – таким був позивний Тараса Гаврлишина. 

«Ми створили цей прихисток, щоб допомагати людям бути самозарадними та жити життя, яке вони хочуть – вільним та яскравим, а також передати любов та захоплення нашого Героя до зоряного неба», – зазначили друзі Тараса.

Андрій Авілов – із Харкова. Захищав Україну від 2014-го. Брав участь у боях біля Пісок на Донеччині. З початком повномасштабного вторгнення, 26 лютого 2022-го, приєднався до лав новоствореного спеціального підрозділу «Кракен». Йому було 26 років, коли загинув. Це сталося 7 вересня 2022-го під час звільнення від окупантів міста Балаклія Харківської області. Після втрати мама Олена Авілова, здійснила мрію сина – професійного бармена – мати власний заклад. Вона назвала кафе його позивним – «Паломник». Заклад береже пам’ять Андрія та його побратимів. Він прикрашений пікселем, маскувальними сітками, світлинами загиблих  воїнів. Сюди приходять, щоби згадати полеглих захисників.

Ярослава Шевцова відкрила у Вінниці кав'ярню у пам'ять про загиблого коханого Олександра Коломійця. Заклад має назву «Simba» – саме такий позивний був у військового.

Ярослава та Олександр з першого дня знайомства зрозуміли, що знайшли один в одному те, що шукали все життя. Закохані хотіли почати власну справу та одружитися.

Та під час повномасштабної війни Олександр став на захист України.
25-річний воїн отримав важкі поранення біля села Богданівка Донецької області. Помер 27 березня 2023 року у госпіталі в Дніпрі.

Після втрати Ярослава шукала нові сенси в житті та спосіб зберегти пам'ять про Олександра. Об’єднавши зусилля з друзями, відкрила заклад на його честь.

Це сімейна карв’ярня, де лунає дитячий сміх. Відвідувачі називають її сонячною, так Олександр називав свою кохану.

Микола Рачок був філологом, журналістом та поетом. З перших днів повномасштабної війни став на захист України. Служив у лавах 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського. За словами побратимів, він свідомо йшов у бій, повернувся на фронт навіть після пропозиції взяти довшу відпустку після важких тижнів на Луганщині. Микола загинув під Покровськом влітку 2022-го. Йому було 27 років. 

У пам’ять про воїна сестра Антоніна Люлька разом із батьками Миколи відкрили книгарню «Герої» на його честь. Це місце, де кожен може обрати книгу для душі. Тут планують також організовувати зустрічі з письменниками, волонтерами та військовими. 

«Коля вивчав літературу, любив читати, як виявилося, ще й писав вірші і мріяв про книгарню. Його родина втілила цю мрію. Кожен куточок тут – це дуже про нього. Ви відчуєте це, правда. Це місце з історією», – поділилась подруга воїна Ірина Шеремета.