«Кохай, живи, не тупи» – ці слова були девізом Олексія Суботи. Він був світлим, людяним, мужнім. Мріяв про життя біля моря, улюблену справу та мир, але коли прийшов час – з готовністю поринув у військову справу.
 
Олексій служив гранатометником у 80-ій окремій десантно-штурмовій бригаді та мав звання солдата. Рік тому, 26 серпня 2024 року, він загинув на Курщині, прикриваючи побратима. Його тіло вдалося забрати з позиції 30 серпня.

Воїну було 27 років. Ще прижиттєво його приставили до ордена «За мужність» ІІІ ступеня. Однак рідні отримали відзнаку вже посмертно.