Андрій був родом із Закарпаття. Професійно займався у гірськолижній школі. Захоплювався дзюдо, карате, боксом, танцями, навчався у різьбярській школі. Любив рідні землі, гори, де і проводив більшість часу. Працював лижним інструктором на гірськолижному курорті Драгобрат. Там і зустрів свою майбутню дружину.
«29 квітня розписалися. А 1 травня поїхав служити на полігон. Ми не встигли побути повноцінною сімʼєю в шлюбі навіть декілька тижнів. Дізнавалися про те, що буде донечка, теж по телефону. Андрій приїжджав кілька разів, коли я ще була вагітна. І потім приїхав вже на пологи. 11 листопада народилася донечка», – розповіла дружина Катерина.
У складі саперного взводу 65-ої окремої механізованої бригади ЗСУ Андрій воював на Запорізькому напрямку. Згодом був переведений до роти розвідки на посаду командира відділення. Брав участь у багатьох битвах на території Запоріжжя. Виконував замінування, розмінування, розвідку та відвойовування територій. Евакуйовував цивільних і військових. Заводив та виводив групи для подальшої роботи.
«В останній свій приїзд на Новий рік він написав прощальний лист від батька. Запакував, поклав до колони і закрив скотчем», – поділилася Катерина.
Воїн загинув 2 квітня 2023 року біля села Новоданилівка Запорізької області. Виконуючи бойове завдання, отримав смертельне кульове поранення в серце з ураженням внутрішніх органів. Андрію назавжди 34.
«Андрій запамʼятався найкращим коханим, найкращою людиною. Працьовитим. Талановитим. Люблячим. Турботливим. Патріотом своєї землі. І моєю гордістю. Нашою гордістю з донечкою», – додала Катерина.