Валерій був родом із Запоріжжя. Пройшов строкову військову службу. Довгий час працював на заводі «Запоріжсталь». У 2022 році вступив на 2 курс заочної форми до Київського університету права НАНУ. Із майбутньою дружиною Ольгою познайомився під час строкової служби.
Валерій та ОльгаФото: архів родини
«Перша зустріч була взимку. Через три місяці, як почали переписуватися. Ми зустрілися в Запоріжжі. Я приїхала. Було дуже холодно. Я дуже соромилася. Мені 18. Я в рожевій куртці. Дуже мерзла. Він хвилювався, що я перемерзну. У мене лежали шапка, рукавички. Я соромилася навіть на нього подивитися. Очима бігала. А він так пильно на мене дивився. І цим зачепив», – згадала дружина Ольга.
Коли почалася повномасштабна війна, Валерій служив у ТРО, а з червня 2022-го воював у лавах 406-ої окремої артилерійської бригади імені генерала-хорунжого Олексія Алмазова. Був командиром гармати. Разом із побратимами боронив Херсонську, Донецьку та Запорізьку області.
Валерій ВостріковФото: архів родини
«Він вступив до лав ЗСУ. І одразу вони поїхали на Донецький напрямок. Після першого обстрілу він зателефонував мені і дуже хвилювався. Був дуже поганий зв’язок. Каже: «Ти вийдеш за мене заміж?». У мене ступор. І звʼязок обірвався», – розповіла Ольга.
Валерій та ОльгаФото: архів родини
Валерій загинув 19 липня 2023 року в бою поблизу селища Велика Новосілка на Донеччині. Захиснику назавжди 25 років.
«На весіллі я сказала, що в нього дуже велике серце. І я би хотіла, щоб у кожній людині було таке серце. Я таких людей не зустрічала. І впевнена, що таких не існує. В моїх очах він як супер герой. В нього настільки велике серце! Якби у кожного було таке серце, мабуть, не було б й війни», – додала дружина.