Аліса була родом із Донеччини. Бабуся Олена згадує, як батьки обрали їй ім’я, а вона ще жартувала: «Буде в нас Аліса з країни Див». І так воно й було, додає. Дівчинка всім цікавилась, запитувала: «А що це?», «А ось це?», «Бабуню, давай тобі допоможу?».

Змалечку Аліса швидко заводила знайомства і могла подружитись із кожним. Обожнювала малювати. З бабусею і сестрою під час канікул їздила на Азовське море. Любила своїх рідних, а особливий зв’язок мала із дідусем Миколою, якого обожнювала. Часто просила розмовляти по телефону саме з ним.

Повномасштабне вторгнення застало Алісу, її маму Марину і старшу сестру Діану вдома у Ясинуватському районі Донеччини. Діана була вагітною і через кілька тижнів просила, щоб тато вивіз її до більш безпечного місця. «Молодша Аліса тоді відмовилась їхати без мами Марини, ніяк її не вмовили»,  – розповіла Олена Ольховик.

Коли Діана виїхала, то розповіла бабусі, що Марина теж вагітна. Очікує на третє дитя.

Аліса з мамою переховувались від обстрілів у підвалі. Потім через пряме влучання дім розбило. Вони зібралися виїхати до Хмельницької області, де вже облаштувалася Діана з рідними свого коханого, який перебував на фронті.

8 квітня 2022-го на вокзалі Краматорська було багатолюдно, всі чекали на евакуацію. Там були й 10-річна Аліса Ольховик із вагітною мамою Мариною. Ворог вдарив по вокзалу Точкою-У з касетними боєприпасами. Від атаки загинула 61 людина.

Алісу Ольховик поховали у Дніпрі. У неї залишились тато, сестра, бабуся і дідусь.