Будинок, де мешкала Лідія з донькою, журналісткою Оксаною Гайдар, окупанти обстріляли з міномета. Обидві жінки загинули.
Онук Лідії Андрій припускає, що на дім його рідних могли навести, адже він із перших днів повномасштабного вторгнення став на захист України, а його мати була патріоткою і журналісткою, яка відстоювала українську національну ідею та писала на історичну тематику.
«Тіло мами і бабусі знайшов мій друг Сергій Михайліченко одразу після обстрілу. Він був дуже віруючим, християнином. Під час окупації допомагав людям, зайнявся похованням бабусі і мами. Однак окупанти не дали це зробити на кладовищі. Тому їх поховали на подвір'ї нашого будинку в мішках, але зі священиком. Після ексгумації перепоховали на цвинтарі», – розповів Андрій.
Лідія Гайдар народилася в Рязані (РФ). Дорослою переїхала в Україну. Була співробітницею Будинку профспілок у Києві. З чоловіком і двома дітьми жила на столичному Подолі. Коли пневмонія забрала життя її сина, не могла залишатися в квартирі, де все про нього нагадувало, і переїхала в Шевченкове. Згодом, після смерті свого чоловіка, до неї переїхала донька Оксана. Відтоді мати з донькою жили вдвох.
«Бабуся була бійцем. Дитиною навіть ставала до бійки з хлопцями. Якби була молодша, то разом зі мною поїхала би на фронт. Якщо я соромився про щось спілкуватися з мамою, йшов до бабусі. Обговорював з нею хлопчачі сутички, дівчат, радився, як справити на котрусь враження. Бабуся дуже мене любила і останнє віддавала мені», – розповів Андрій.
Лідія захоплювалася розгадуванням кросвордів, класичною літературою, мала велику бібліотеку. Любила доглядати за собаками і дивитися телевізійні шоу.
У Лідії Гайдар залишився онук Андрій, який захищає Україну.
