«Переважно обстріли були вночі та під ранок, а того дня – орієнтовно в 13-й годині», – розповіла невістка загиблої, Людмила.
Ганна Гаценко була родом із Гуляйполя. Після одруження деякий час жила в Донецьку. Коли була вагітна, втратила чоловіка, який працював на шахті. Опісля повернулася до рідного міста. До пенсії працювала на кухні в місцевому ресторані.
Останні роки життя доглядала власне невеличке господарство: мала курей, гусей. Також допомагала сусідам.
Із початком повномасштабної війни виїздити з рідного Гуляйполя Ганна не хотіла. Вірила, що обстріли невдовзі припиняться.
«Вона була ще така енергійна, рухлива, працездатна. Ще могла б жити і радіти життю… Але той приліт відібрав його у неї», – сказала Людмила.
Ганну Гаценко поховали в Гуляйполі на Заповітському кладовищі.
У неї залишилися син із родиною, двоє онуків і четверо правнуків.