10 березня там зупинилися українські військові. В кухні Ганни та Івана Красюків захисники готували собі їсти.
«Ми і не думали виїжджати, бо обстрілів тоді не було. А 15 березня російські війська почали нас обстрілювати. Я спустилася у підвал, покликала чоловіка. Однією ногою він вже ступив у підвал, але не встиг сховатися. На подвір'я прилетіла ракета. Чоловік отримав поранення. Кинулися наші військові, викликали «швидку». Його відвезли в Барвінкове у госпіталь. Наступного дня Іванові ампутували праву ногу і після цього він помер», – розповіла дружина Ганна.
16 березня українські військові відвезли Ганну Красюк до міста Барвінкове. В госпіталі їй дали кімнатку. Там прожила два тижні. Потім з іншими односельчанами евакуювалася до Полтави.
Іван Красюк похований у Барвінковому. Від подвір'я родини у селі Мала Комишуваха нічого не залишилося.
Іван Красюк народився у Малій Комишувасі. Працював трактористом, мав нагороди за високі результати роботи. З дружиною Ганною у парі прожили майже 60 років.
«Іван був прекрасним господарем. Не пив і не курив, багато трудився. День і ніч би робив. Ішов вранці о шостій на роботу і ввечері приходив. На пенсії ми купили корівку і займалися господарством, поки здоров'я дозволяло», – додала Ганна.
У 2013-му в Івана Красюка померла донька, яка після аварії мала перелом хребта. У нього залишилися дружина, донька, двоє онук.
