Михайлові Грицаку було 37 років. Він родом з села Іванопілля Костянтинівської громади. Закінчив Луганський національний аграрний університет. Але після служби в Збройних Силах України вирішив обрати професію правоохоронця. 10 років був поліцейським, дбав про безпеку та захищав громадян.
Із початком повномасштабного вторгнення Михайло відправив сім’ю до безпечного місця, а сам залишився допомагати цивільним мешканцям біля лінії фронту. Виїжджав на місця ракетних ударів, під обстрілами документував воєнні злочини росіян. Мріяв про перемогу, наполегливо тренувався та відточував свої навички, щоб врятувати більше людей.
Колеги відгукуються про нього, як про відважного та досвідченого товариша, щиру, відкриту й позитивну людину.
«Порядний, добросовісний – таким був Михайло Грицак. Людина, на яку можна покластися, яка не підведе. Відважний, він ішов назустріч небезпеці. Якщо й боявся, то ніколи не показував цього. Це дуже болісна втрата для нас», – сказав начальник відділу поліції №2 Краматорського РУП Дмитро Кірдяпкін.
У Михайла Грицака залишилися батьки, дружина та 11-річна донька.
