Олег все життя прожив у селі Миролюбівка. За освітою – кухар. У 1992 році проходив строкову службу в армії на Далекому Сході, був кухарем у танкових військах. У 1994 році повернувся та одружився з Альоною. Олег 6 років працював у фермера. З 2000 року подружжя обробляє майже 50 гектарів власної землі.
Олег займався різьбою по металу та дереву. Був поціновувачем мистецтва – малював картини та колекціонував роботи відомих художників. Був учасником реконструкційної групи Другої світової війни – мав удома власний музей, у якому були муляжі, військова форма, зброя.
«Техніку воєнну, мотоцикли – все реставрував. Була дуже велика колекція нагород Другої світової. Форму по всіх роках він збирав, з 1939-го по 1945-ий. Після обшуків все забрали росіяни», – розповідає Альона.
Миролюбівка була окупована 12 березня 2022 року. Виїжджати родина не планувала.
«Коли почалася війна, Олег посадив всю сім'ю за стіл і сказав: «Ви готові жити під росією? Якщо ні, то ми повинні бути готові, що ми перші, кого може не стати», – пригадує Альона.
Старший син родини був учасником АТО. А Олег з початку повномасштабної війни очолив групу місцевої тероборони. Під час окупації росіяни здійснили 16 обшуків у будинку Коваликів.
Дружина Олега пригадує, як у перший день окупації чоловік забрав прапор біля сільради, який скинули окупанти. Сховав його вдома, аби повісити, коли настане перемога.
«Олег прапор замурував у стіну, і сказав: «Якщо мене не буде, після закінчення війни ви повинні дістати його і повісити на місце». Він, мабуть, відчував це все», – говорить жінка.
«Олег був шаленим борцем за справедливість. Такий імпульсивний, казав усе в очі. Намагався добиватися справедливості, а таких у нас не люблять. У нас люблять лицемірів, але він ніколи ним не був», – додає Альона.
В Олега залишилися дружина, двоє синів і батько. Після української перемоги Альона планує дістати прапор, який замурував у стіну її чоловік, і повісити його над сільрадою.
