Сергій був мешканцем Полтавської області. Він народився у родині військового льотчика-винищувача. Батько з юних років готував синів до льотної справи та переймався їхньою фізпідготовкою. Сергій закінчив Харківський військовий авіаційний інститут та поїхав служити на Полтавщину. У 2004 році потрапив під скорочення та залишив лави ЗСУ. Працював охоронником, розвозив товари, допомагав батьку. Але дуже сумував за польотами. У 2010-му він нарешті повернувся до своєї стихії і став командиром авіаційної ланки авіаційної ескадрильї 831-ої бригади тактичної авіації. Обіймав посаду начальника штабу-першого заступника командира авіаційної ескадрильї. Допомагав та навчав інших пілотів під час АТО. У 2021 році перевівся до 40-ої бригади тактичної авіації на посаду штурмана. Був льотчиком 3-го класу та мав близько 400 годин нальоту.
На момент повномасштабного російського вторгнення офіцер був заступником командира 40-ої бригади тактичної авіації. З перших днів він став на захист України від окупантів і був вірним присязі до кінця.
«24 роки життя присвятив авіації: від льотчика – до заступника командира бригади. З 2022-го мав понад 100 годин бойових польотів. Побратими згадують його непересічну посмішу, щирість, вміння прийти на допомогу у непростих ситуаціях», – зазначили у 40-ій бригаді.
Посмертно пілоту надано звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» та присвоєно військове звання підполковник.
Поховали Сергія на Байковому цвинтарі в Києві.
У нього залишилися батько, двоє братів, дружина, двоє синів та інші рідні.
