Точна дата загибелі Дмитра Вишньова невідома, втім родичі припускають, що це сталося того ж дня, коли його затримали на шляху з Тростянця до села Боромля. Очевидці розповіли рідним, що Дмитра кинули на землю, зв’язали руки, а опісля кудись відвезли.
Коли родичі зателефонували Дмитру, слухавку взяв росіянин і сказав, що він у них. Погрожував убити чоловіка, якщо не скаже того, що від нього вимагають.
«Дмитро був тоді ще живий, бо чутно було його стогін. Опісля – жодної звістки. Скільки не робили спроб, щоби хоч щось дізнатися про нього, але марно. Усі сподівалися до останнього, що Діма в полоні. Багато хто говорив, що з ним не може статися нічого страшного, що він обов'язково знайде спосіб викрутитися. У його житті було багато складних ситуацій, але Діма завжди знаходив вихід», – згадує сестра Дмитра Тетяна.
Дмитро народився та жив на Сумщині. Був дуже активною людиною та завжди чимось займався.
«Він весь час був у русі: робота, домашнє господарство (вирощував биків, свиней), або ж комусь щось допомагав. Був дуже товариський. Любив тварин. Мав собак різних порід. Розумівся у техніці», – розповіла Тетяна.
Працював Дмитро підсобним працівником на підприємстві у Боромлі. Під час окупації громади охороняв його від мародерів. Із перших днів широкомасштабної війни Дмитро став волонтером. Евакуював людей з прикордонних із Росією сіл. Возив жителям харчі, ліки. Допомагав українським військовим, повідомляючи їм про переміщення та скупчення російської техніки.
Близькі Дмитра пригадують, що він завжди був безвідмовною людиною та за першим проханням приходив на допомогу, чого б йому це не коштувало.
«Мама не раз пригадує слова Діми: «Раптом зі мною щось станеться, знай, я в тебе герой». Для рідних він – герой. І, думаю, що для всіх, хто його знав, – теж», – каже Тетяна.
У Дмитра Вишньова залишились матір, сестра, брат і донька.
