«Напередодні татової смерті я змогла трохи поговорити з ним по телефону. Це було диво, бо останній тиждень він майже весь час спав, марив, практично не їв і не пив. Тато постійно мав приймати ліки. Їх було обмаль: не вистачало інгаляторів, спеціальних уколів для астматиків… Таблетки, які були, приймав у мізерних дозах. Їх не вистачало, щоби підтримувати організм. І от рано-вранці у нього стався напад бронхіальної астми. Мама зробила укол, але це не допомогло. Так на очах у мами мій тато фактично задихнувся», – розповіла донька загиблого, Богдана.
Іван Варава народився на Чернігівщині. Після школи навчався у Харкові на економіста. Працював провідним економістом у колгоспі в Левковичах. Після розпаду СРСР влаштувався охоронцем у магазин у Славутичі. Останні роки ніде не працював через проблеми зі здоров'ям.
«Тато захоплювався фотографією. Пам'ятаю з дитинства, як він проявляв негативи. Ще батько обожнював грати на музичних інструментах і співати. Він самостійно опанував гітару, баян, губну гармошку. Був дуже талановитим», – розповіла донька.
Богдана згадує тата спокійним, упевненим у собі та справедливим. Астмою чоловік захворів у 29 років. Тоді його пролікували не тими медикаментами й стався напад. Чоловік ледь не помер. Тоді Івана врятували і призначили пожиттєво гормональне лікування.
Після 50 років йому діагностували артроз тазостегнового суглоба. Іванові дедалі важче було ходити, а з часом нога перестала згинатися. Спершу він ходив з однією палицею, а потім уже з двома. Згодом додалися хвороби серцево-судинної системи, діабет… А перед самою війною у чоловіка відмовили ноги.
«Пам'ять про тата – завжди у наших серцях. Я на нього дуже схожа, моя донька – теж. Дуже шкода, що він так і не встиг побачити внучку», – сказала Богдана.
В Івана Варави залишилися дружина, донька, невістка й онуки.
