Наталія Стребкова ніколи не мріяла про військову кар'єру. Вона була відомою в Полтаві перукаркою. Але доля пов’язала її з полком «Азов». Там жінка взяла позивний Зоряна. Після початку повномасштабного вторгнення вона разом із чоловіком захищала Маріуполь. Тричі могла виїхати з окупованого міста, але вирішила залишатися там до останнього. Загинула 15 квітня 2022 року під час бомбардування заводу «Азовсталь».
Фільм створено платформою пам'яті Меморіал. Аби повідомити дані про втрати – заповнюйте форми: для загиблих військових та цивільних жертв.
Наталія Стребкова працювала перукаркою в полтавському салоні краси і до військової служби ніколи не мала жодного стосунку. Аж поки не познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком – бійцем полку «Азов» Олексієм Стребковим.
Наталя зі своїм чоловіком Олексієм Фото: родинний архів
9 березня 2016 року вони одружилися у Полтаві. Весілля було лаконічним – молодята й фотограф. Після цього подружжя переїхало до Маріуполя.
«Наталка ніколи не могла сидіти без діла і тому вона швидко знайшла собі роботу в Маріуполі. Але так сталося, що салон, в який вона влаштувалася, був неподалік від бази «азовців». Багато військових приходили туди поголитись, підстригтись. Інколи про переживання моїх бійців Наталка знала більше, ніж я», – згадує Олексій Стребков.
Так Наталія поступово входила в родину «Азова». Тож зовсім скоро вона звільнилася з перукарні і влаштувалася діловодом у військову частину 3057.
Наталія у військовй частині Фото: родинний архів
«Наталка була направлена в Золочів на курси, які успішно пройшла. Багато присилала звідти світлин: як вона займалась рукопашним боєм, на плацу стояла, у протигазі. Я за неї щиро порадів, посміхався з того, наскільки для неї це важливо і відповідально. Наталка дуже пишалися, що вона і військовослужбовець, і навіть не просто солдат, а вже доросла до молодшого сержанта. Така вояка була», – розповідає Олексій.
Наталя на сержантських курсах Фото: родинний архів
Після 24 лютого 2022 року Олексій перебував у Маріуполі на території військової частини 3057, на проспекті Нахімова. За кілька днів зайшов на «Азовсталь» і працював вже там. Наталію він вивіз до більш безпечного місця. Був цьому дуже радий, але…
Наталія на "Азовсталі" Фото: родинний архів
«Я якесь запитання їй поставив, і вона мені відповіла, що вже кілька діб, як вона знову на «Азовсталі». Тобто вона людей, до яких її вивезли, вмовила, і вони привезли її назад в Маріуполь. Мені стало набагато важче, але то її вибір. Я завжди поважав її вибір», – згадує Олексій.
Всього Наталія Стребкова могла тричі виїхати з Маріуполя. Останній раз – на початку квітня. Тоді гелікоптером евакуювали її хрещеника, який мав тяжкі поранення, розповідає Ірина Шматко, донька Наталії.
«Вона могла виїхати як патронажна сестра разом із ним, але відмовилась. Сказала, що є дівчата молодші, яким ще жити й жити, а вона буде захищати Маріуполь, і буде там до кінця. Мені хотілося її забрати. Вона – дівчинка все одно, моя маленька дівчинка, яку я дуже люблю. І я нікому б не побажала того, що моя мама пережила», – ділиться Ірина.
Зруйноване приміщення "Азовсталі" Фото: родинний архів
У ніч на 15 квітня Наталія з донькою спілкувалися у телеграмі. Вона записала голосове, воно виявилося останнім.
«Доцюнь, не відносьтеся легковажно. Коли тривога – ховайтеся, будь ласка. Зараз небезпечно в будь-якій точці України», – говорила в повідомленні Наталія.
Ще кілька днів Ірина не знала, що з її мамою. У телеграмі виднілося «була в мережі о 1:32» й жодних нових повідомлень. Потім написав Олексій.
«Він мені написав дуже довге повідомлення. Писав, що дуже хотів би від початку бути моїм татом. А далі просив вибачення, що не зміг вберегти маму», – згадує Ірина.
Наталія з донькою Іриною Фото: родинний архів
Після загибелі Зоряни Ірина продовжувала підтримувати батька, спілкувалася з ним. Потім українські військові вийшли з «Азовсталі» за наказом командування.
«Він тоді не вірив, що повернеться. В принципі, було важко повірити, що хтось з «Азовсталі» може повернутися живим», – каже Ірина.
Але йому вдалося. Після повернення Олексій зміг попрощатися зі своєю дружиною в храмі, де вона любила бувати.
«Це, безумовно, добре, що зміг. Він теж її має відпустити для того, щоб йому далі легше було жити, хоча б трішки легше. Зрозуміло, що набагато легше не може бути, але хоч якось», – говорить Ірина.
Рідні й досі не можуть повірити, що Наталії більше немає.
«Вона була щирою українкою. За що я їй дуже вдячний. І дуже шкода, що ми побули разом тільки ці 6 років. Вона змогла дати таку планку добрих стосунків, що на погані я вже не погоджуюсь», – каже Олексій Стребков.
4 серпня 2022 року Наталію Стребкову кремували в Києві. 23 грудня після повернення з полону її чоловіка Олексія Стребкова відбулася прощальна церемонія в Полтаві. Посмертно військовослужбовиця нагороджена орденом «За мужність» III ступеня.