Вʼячеслав був родом із Запоріжжя. З дитинства захоплювався авіацією та мріяв про небо. Вʼячеслав закінчив Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. Служив льотчиком-винищувачем у 40-ій бригаді тактичної авіації Повітряних сил ЗСУ. Воїн загинув 24 лютого 2022 року, коли виводив авіацію з-під російського ракетного удару по аеродрому в місті Васильків на Київщині.
«Його посмішка – найщиріша, яку я бачила. Він не дуже часто посміхався, але його посмішка завжди була дуже тепла. Її дуже не вистачає. Він завжди міг допомогти, підтримати. Він був дуже сильним і мужнім. Хоча зовнішньо про це не можна сказати. Він був більше соромʼязливий, скромний», – розповіла сестра Анастасія.
Перед початком повномасштабного вторгнення в родині Вʼячеслава чекали на поповнення – в його брата мав народитися син. Але захисник не дочекався цієї радісної події. Брат назвав сина на честь Вʼячеслава. Його друзі, Андрій і Катя, теж дали своєму синові ім’я на честь воїна.
Анастасія після загибелі брата намалювала картину – літак, на якому В’ячеслав здійснив свій останній політ. Чорні хмари символізують ту жахливу подію, а білі – те, що він потрапив на небеса.
«Людина живе доти, доки її памʼятають. Саме тим, що називають дітей, перейменовують вулиці, пишуть вірші, знімають відео і розповідають про неї, доти людина і буде жити», – каже Анастасія.