17 лютого відбулася церемонія нагородження Memorial Action Award – першої відзнаки від Платформи пам’яті «Меморіал» за внесок у нову культуру пам’яті в Україні. Вона заснована, щоб відзначити та підтримати людей, ініціативи та організації, які перетворюють пам’ять на дію. Головна мета нагороди – стимулювати появу нових відповідальних, етичних та сучасних практик вшанування, які мають реальний вплив на суспільство.
Цьогоріч на розгляд організаторів надійшло 75 номінацій, дуже різних за формою меморіальних проєктів: від масштабних забігів до камерних міських інтервенцій. Шляхом внутрішнього голосування команда «Меморіалу» визначила короткий список лауреатів із 11 ініціатив. Особливістю відзнаки стане те, що з наступного року лауреати долучатимуться до голосування за наступних переможців премії.
«Цією відзнакою ми хочемо показувати приклад іншим, як можна пам’ятати про своїх людей. Ми дуже сподіваємося, що ці ініціативи надихатимуть діяти в пам’ять про тих, кого ми втратили. Це не змагання, адже ми хочемо підсвітити важливі практики, які нас вразили», - сказала співзасновниця Меморіалу Гаяне Авакян.
Лаурети Memorial Action Award 2026
Сommunity Ulman - за любов, що після втрати стала силою та опорою для інших жінок
Ініціатива для жінок, заснована Дар’єю Ульман у пам’ять про свого чоловіка Кирила, добровольця і Героя України, який загинув на війні. Це спільнота, що об’єднує жінок навколо базової військової підготовки, навичок поводження зі зброєю та взаємної підтримки. Вона формує активне коло свідомих жінок, здатних захищати себе й близьких у реаліях воєнного часу. Ініціатива допомагає долати стереотипи про жінок у війську та знаходити психологічну опору через навчання й табори підтримки, що виросли з особистого досвіду Дар’ї та пам’яті про Кирила як джерела цієї спільноти.
Громадська організація Вшануй - за ефективну публічну адвокацію хвилини мовчання.
Ініціатива, співзаснована Іриною Цибух, полеглою госпітал’єркою та Героєм України. Команда популяризує культуру пам’яті через загальнонаціональну хвилину мовчання, перетворюючи її на усвідомлений ритуал єднання, памʼяті про загиблих і фіксації цінності власного життя. Спільнота однодумиць створила мережу регіональних координаторів, розробила гайд для громад і провела десятки лекцій для бізнесу. Ініціатива інтегрувала хвилину мовчання в публічні простори — від Інтерсіті та вокзалів до маркетів і кавʼярень. 2025 рік став знаковим моментом, коли о 9:00 зупинилася й столиця, засвідчивши, як проста дія може обʼєднувати суспільство й формувати відповідальну памʼять. Команда Вшануй є партнером Меморіалу в лекціях пам'яті для бізнесів.
Недописані - за збереження імен, голосів та текстів людей літератури, вбитих росією, і внесок у нову культуру пам’яті в Україні
Меморіальний, дослідницький і мультимедійний проєкт пам’яті людей літератури, чиї життя забрала російська війна. Його започаткували у 2023 році Олена Герасим’юк та Євген Лір як відповідь на культурний геноцид і спробу перервати інтелектуальну тяглість України. Проєкт системно документує імена, біографії та творчий спадок загиблих авторів. Він працює з травмочутливою етикою пам’яті та поєднує архівну й публічну культурну роботу. Так «Недописані» повертають втрачені голоси у сучасний простір і перетворюють пам’ять із фіксації втрати на дію, що формує спільну відповідальність і майбутнє.
Hrabar Foundation - за ініціативу нової національної традиції “Стіл пам’яті”, що об’єднує країну
Фонд імені Іллі Грабара, заснований родиною полеглого героя. Він поєднує памʼять про полеглого захисника і музиканта з живими, спільнотними практиками вшанування. Одним із таких форматів стали концерти памʼяті, де музика стає способом говорити про втрату й присутність. Водночас наймасовішою та найщемкішою ініціативою Марії Грабар став «Стіл памʼяті» до Дня памʼяті полеглих захисників України. Це проста й відкрита форма вшанування в публічному просторі, яка за три роки перетворилася на нову традицію памʼяті та обʼєднала сотні закладів і тисячі людей навколо спільного жесту присутності. Фонд партнером Меморіалу в концертах пам'яті та акції Стіл пам'яті.
Фестиваль Протасів Яр - за збереження простору свободи як простору пам’яті, участі й спільної дії
Фестиваль пам’яті братів Романа та Василя Ратушних, що поєднує вшанування загиблих із живою громадянською дією. Він виріс із боротьби за збереження Протасового Яру в Києві як простору свободи й відповідальності. Фестиваль став формою пам’яті, яка не замикається в жалобі, а продовжує цінності братів — гідність, спротив, участь і турботу про спільне. Через лекції, музику, розмови та спільні дії пам’ять тут проживається як колективний досвід і вибір діяти далі. Це приклад того, як пам’ять стає процесом, що формує спільноту й утримує сенси, за які люди віддали життя. Команда фестивалю є партнером Меморіалу в ініціативі "Тебе тут бракує" для публічних подій.
Магістерська програма “Дослідження пам’яті та публічна історія” KSE - за формування професійної спільноти дослідників і практиків нової мови пам’яті
Єдина в Україні базова магістерська програма, зосереджена на темі пам’яті, меморіалізації та публічної історії. Вона постала як відповідь на потребу формування нової культури пам’яті в умовах війни. Програма об’єднує студентів, випускників, викладачів і дослідників як безпосередніх учасників меморіалізаційних процесів. Навчання поєднує роботу з громадами, прикладні дослідження, публічні дискусії, міждисциплінарний діалог і участь у формуванні політик пам’яті. Сьогодні програма є простором осмислення й дії та магнітом для практиків і дослідників, які вже впливають на те, як в Україні говорять про минуле, війну та відповідальність за пам’ять. Програма є партнером Меморіалу в лекціях пам'яті для бізнесів та мапі ініціатив пам'яті.
Ініціатива “Поміж нас” в публічних просторах - за щемке нагадування в публічних просторах про тих, кого немає поруч, але хто залишається поміж нас
Ініціатива журналістки Наталі Некіпіли, дружини полеглого захисника. Це міські залізні таблички на спинках лавок із короткими фразами-нагадуваннями про тих, хто загинув на війні, перебуває в російському полоні або вважається зниклим безвісти. У 2025 році вони з’явилися в Полтаві, Харкові, Дніпрі та Стрию й працюють як обережна, ненав’язлива мова пам’яті без персоналізації імен, залишаючи простір кожному згадати своїх. Таблички свідомо вписані в міський простір без пафосу й логотипів і розміщені так, щоб на них натикалися випадково. Проєкт вибудуваний за етичними принципами нової культури памʼяті.
Книга пам’яті - за відповідальне документування втрат війни від 2014 року як основу спільної пам’яті й знання
Меморіальна платформа, співзасновником і упорядником якої є Герман Шаповаленко. Уже понад десять років він здійснює безперервну роботу зі збереження імен і історій загиблих захисників України. Створена 22 липня 2014 року, платформа Книга пам’яті полеглих за Україну стала ключовим цифровим ресурсом пам’яті, де задокументовано всі бойові та більшість небойових втрат у зоні АТО. Станом на кінець 2021 року там було зібрано майже п’ять тисяч імен. Із початком повномасштабної війни проєкт оновили й відкрили для спільного наповнення, зберігши його як надійне джерело для родин, дослідників і суспільства.
Національний забіг “Шаную воїнів, біжу за героїв України” - за створення щорічного ритуалу пам’яті, у якому вшанування стає рухом, участю й вдячністю, і внесок у нову культуру пам’яті в Україні
Олег Дурмасенко — ініціатор і співтворець щорічного патріотичного забігу Шаную воїнів, біжу за героїв України, започаткованого у 2018 році як форма живого й гідного вшанування загиблих захисників, зокрема пам’яті його сина, «кіборга» Олексія Дурмасенка. Забіг приурочений до 29 серпня — Дня пам’яті захисників України — і за дев’ять років перетворився на одну з наймасовіших сучасних комеморативних практик. Він об’єднує людей не навколо формального ритуалу, а навколо дії, особистого вибору й знання імен. У 2025 році до забігу долучилися понад 70 тисяч учасників з України та близько 40 країн світу, які бігли обрані дистанції й ділилися історіями конкретних Героїв, заради яких виходили на старт.
Кав’ярня Плюс Плюс - за створення простору, де пам’ять продовжується в щоденній людській присутності та дії
Простір пам’яті й дії в місті Кам’янське, відкритий на честь військовослужбовця Бригада «Азов» з позивним Радій, страченого разом із побратимами в Оленівка. Через інтер’єр і локальні заходи вшанування пам’ять тут інтегрована у повсякденне життя та постійно нагадує про теракт в Оленівці. У 2025 році кав’ярня стала місцем спільної відповідальності: власники й відвідувачі збирають і передають гуманітарну допомогу на фронт, проводять майстер-класи для дітей з родин ВПО, діючих військових і тих, хто втратив близьких. Цей простір показує, як меморіалізація може бути наочною й доступною та залучати широку спільноту до пам’яті про оборону Маріуполя і полеглих захисників.
Владислав Гераскевич - за рішучість говорити світу про вбитих росією спортсменів, навіть попри заборони
Український скелетоніст і публічний голос пам’яті, який свідомо використав міжнародну арену Олімпійські ігри як простір відповідальності. Він вийшов на змагання у шоломі пам’яті з портретами українських спортсменів, убитих росією. Попри дискваліфікацію, цей жест став публічним актом вшанування і нагадуванням про ціну війни. Він показав, що пам’ять може й має бути видимою навіть там, де її намагаються витіснити під приводом «поза політикою», а особиста кар’єрна втрата може бути свідомо прийнята як форма солідарності, етики й дії в ім’я загиблих.
«Сьогодні ми мали нагороджувати лише ініціативи, які діяли в 2025 році. Але життя таке швидке, тож ми вирішили, що не можемо цього не зробити. І відзначили ініціативу пам'яті, яка всіх нас вразила зараз, в 2026-му. Це Владислав Гераскевич. Його вихід у шоломі з портретами вбитих росією спортсменів об’єднав нас. Це було зроблено всупереч усьому, і ми дуже цінуємо те, як гучно прозвучала пам’ять про Україну», - сказала Гаяне Авакян.
