В Україні зареєстрували петицію про вшанування пам’яті цивільних загиблих у війні росії проти України. Родини загиблих закликають заснувати державний механізм вшанування і зокрема, пропонують визначити Національний день пам’яті цивільних жертв війни, створити національний меморіал у Києві, а ще – локальні пам’ятні знаки і заснувати державний реєстр цивільних загиблих.
Ініціаторка петиції – Сабіна Грицай, її чоловік 27-річний Євгеній Грицай загинув 27 червня 2022 року внаслідок ракетного удару російської армії по торговому центру «Амстор» у Кременчуку на Полтавщині. Був співробітником магазину побутової техніки.
Сьогодні в Україні не існує окремого державного механізму вшанування цивільних жертв війни, тоді як кожен із них заслуговує на пам’ять і шану. Гинуть не лише військові, але й звичайні мирні люди, які стали жертвами воєнних злочинів росії. Ушанування їхньої пам’яті на державному рівні є актом справедливості, морального обов’язку та формування національної гідності
Виставка "Втрачене дитинство" у Чернівцях Фото: Чернівецька ОВА
Родини в їхній ініціативі підтримує Платформа пам’яті Меморіал, місією якої є гідне вшанування пам’яті кожної людини, чиє життя забрала війна, і створення нової культури пам’яті в Україні.
З початку повномасштабної війни ми розповідаємо історії загиблих цивільних – незалежно від професії, статусу, віку тощо. Вважаємо, що кожне ім’я важливе і кожна історія має значення. Петиція, яку ініціювали родини, – це свідчення того, як суспільству вже зараз потрібна пам’ять, що підтримує та допомагає. Запит родин на те, аби в Україні був день вшанування загиблих цивільних людей, – це про бажання справедливості, це про єдність та взаємопідтримку. Ми розуміємо – петиція є лише одним зі способів привернути увагу до проблеми. Платформа Меморіал буде адвокатувати цю ініціативу й надалі.
Родини загиблих кажуть – важливо, щоб історії їхніх близьких не розчинилися в цифрах статистиці.
Стела пам'яті загиблим внаслідок російського ракетного удару по ВінниціФото: ДСНС Вінниччини
Ці люди не тримали в руках зброї. Вони просто жили. Їхні життя обірвали розстрілом, знущанням, ракетами, снарядами, дронами – у власних домівках, на вулицях чужих та своїх міст, у лікарнях, у школах, у чергах за хлібом. Ми хочемо, щоб їх почули. Ми хочемо памʼяті. І справедливості.
Квіти та іграшка на місці прильоту по приміщенню "Епіцентру" у Харкові Фото: ДСНС Харківщини
Для мене, як для мами, яка втратила дитину в цій війні, єдине важливе, що залишається, це збереження памʼяті про неї .
Говорячи про цивільних, ми фіксуємо реальність війни такою, якою вона є: із ударами по містах, чергами до лікарень, зруйнованими домами та втратами, що не мали статися. Без цієї памʼяті світ може не зрозуміти масштабу трагедії.
-
Петицію можна підписати за цим посиланням:
https://petition.president.gov.ua/petition/252344
До завершення збору голосів залишився тиждень. Наразі петицію підписали більше 10 000 українців.
Як платформа Меморіал уже вшановує пам’ять цивільних загиблих?
Щодня на платформі публікуються історії вбитих Росією цивільних. За час роботи проєкту зберегли вже більше 3700 історій. Щомісяця зараз команда додає кілька десятків нових життєписів. Їх можна прочитати на сайті Меморіалу, окремо тут є розділ з історіями загиблих дітей.
Фото: Ірина Плетньова
Меморіал також передає життєписи медіапартнерам для поширення о 9:00, під час загальнонаціональної хвилини мовчання. Команда створює журналістські матеріали, організовує спільно з активістами в Україні і за кордоном виставку «Втрачене дитинство», що розповідає історії загиблих дітей (її побачили вже у понад 20 країнах світу); знімає документальні фільми пам’яті цивільних загиблих.