Віра народилася у Мішково-Погорілому. У п'ять із половиною років уже пішла у перший клас. Їй подобалося навчатися. Найкраще вдавалися точні науки: математика, фізика, хімія. Віра займала призові місця на конкурсах різного рівня.
«Хтось із учнів намагався списати відповіді, Віра – ніколи. «Я от сюди дійшла, а далі не розумію». Ми з нею сідали разом і розбирались, я їй все пояснювала. Якщо щось не розуміла, то Віра намагалась добитись, щоб все зрозуміти», – пригадала Олена Качановська, яка викладала у Віри математику та фізику, а у 10-11 класах була її класною керівницею.
«Ми могли говорити на різні теми. Віра залишалась доброю і світлою людиною, з якою було комфортно. Щороку ми ставали ближчими одна з одною», – додала подруга Катя.
Віра відвідувала модельний гурток. Шила собі сукні, костюми, вчилась ходити по подіуму. У середній школі займалась волейболом. Гарно малювала та в’язала. Мама Світлана пригадує її дуже старанною, дівчина уміла навести лад у домі, коли вона прибирала, завжди все було ідеально.
Після школи Віра хотіла вчитись готельно-ресторанній справі, проте передумала. Вчителька вмовляла її піти за фізико-математичним профілем. Зрештою, Віра вивчала менеджмент у Миколаєві. Наприкінці першого семестру їй вдалось отримати стипендію, чим дуже пишалась.
У грудні 2021-го Вірі виповнилося 17. Вона мріяла, як відзначатиме повноліття. «А як я святкуватиму 18-ть років?», – питала у мами.
Після початку повномасштабного вторгнення Віра повернулася з Миколаєва додому. 5 березня 2022-го родина переховувалась у підвалі через обстріли. Коли вони стихли, мама взялась прати, наносила води. Діти були на подвір’ї.
«Пішла заносити миску, виходжу, відчиняю двері. І в цей момент приліт», – пригадала Світлана. Її з тяжкими пораненнями госпіталізували, деякий час мама не знала, що її доньки Віра та Аріна загинули.
У Віри Бірюкової залишилися мама, тато, сестра, брат, бабуся та інші рідні.
