Руслан народився у Тернополі. Був єдиною дитиною в батьків. Навчався на відділенні транспорту та інженерної механіки Технічного фахового коледжу Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя.
19 листопада з батьками та бабусею був удома – в одному з багатоквартирних будинків Тернополя. Вночі Росія скерувала ракети Х-101 та шахеди на обласний центр. Почувши перші вибухи в місті, Руслан із батьками вибігли з під'їзду до сховища. Під час удару ракети в будинок осколок влучив хлопцеві в серце
«Руслан мав так багато друзів. На похорон прийшло мало не пів міста… Син був дуже добрий і щирий до всіх», – сказала мати Галина.
«Він назавжди залишиться у памʼяті всіх, хто його знав, спокійним, доброзичливим та щирим хлопцем», – написали про його загибель у навчальному закладі.
Кураторка групи Руслана Ірина Оніщук згадує, що юнак любив техніку і чудово на ній знався. Першим зголошувався на спортивні змагання чи волонтерську допомогу для Збройних Сил України.
«Руслан – дуже світла, позитивна і добра дитина. Нам буде дуже його не вистачати», – написала Ірина Оніщук.
У Руслана Бобика залишилися батьки. Його бабуся Ярослава померла через отримані травми під час того обстрілу 2 грудня 2025 року.
