Михайлик був дуже бажаною дитиною. Він лише починав пізнавати світ.
«Він, наче ураган: там побіг, там щось тягне, там розкидав. Коли ми були в гостях у них, багато усміхався, тягнув ручки. Трішки вже говорив, мугикав. Грався зі своїм старшим братиком Ромчиком», – пригадала подруга матері і хрещена хлопчика Єсенія.
Влітку родина їздила на море в Бердянськ. Часто відпочивали на дачі батька хлопчика. Дуже любили хлопчика також бабуся і дідусь. Мама Анастасія якраз збиралася віддавати сина в садочок. Жінка хотіла вийти на роботу з декретної відпустки. Але всі плани та мрії цієї сім’ї зруйнували росіяни, які забрали життя Анастасії та її двох синів.
У Михайлика залишилися бабуся, дідусь і тато.
