Нікіта з рідними жив у селі Улановому Сумської області. Навесні 2024-го через ворожі атаки родина вимушено евакуювалася до Глухова. Оселилися у гуртожитку. Саме туди і влучив ворог. Мама Тетяна і старший брат Нікіти, Василь, також загинули.
Нікіту Чалого пригадують веселим, допитливим і усміхненим.
«Хлопчик мріяв про мирне життя, про перемогу і швидке повернення у рідну домівку. Мріяв про зустріч зі своїми однокласниками в стінах рідної школи», – розповіли у громаді.
Нікіту поховали у Глухові. На прощання принесли іграшковий потяг і цукерки, про які хлопчик просив у листі до Святого Миколая, написаному напередодні трагедії. Також у цьому листі він просив про перемогу для України.
У Нікіти залишився тато й інші рідні.
