Макарові було сім років, у грудні мало виповнитися вісім. Він був родом із Запоріжжя. Пішов до першого класу Запорізької гімназії №86. За словами вчителів, любив математику. Вдома колекціонував машинки. Мріяв стати водієм, як і його батько. Обожнював зиму. Часто проводив вихідні у бабусі в селі, де катався на санчатах з братами, сестрами, друзями.
«Мій син зростав добрим, енергійним, веселим. Завжди заступався за сестер, хоча вони старші від нього. Дуже їх любив. Зі школи портфель ніс сам. Любив навчатися. Легко знайшов спільну мову з однокласниками, був дружелюбним та комунікабельним», – розповіла Світлана Дорош.
У Макара залишилися батьки, двоє сестер та бабуся. Навесні 2025-го батько хлопчика повернувся з російського полону, де пробув три роки.