Роман із батьками та молодшим братом жив у селі Іванковичі Обухівського району. Напередодні 31 липня він зупинився переночувати в бабусі, яка мешкала з двома синами та внуком – 22-річним братом Романа Владиславом.
Вранці Роман мав почати свій перший робочий день – на фабриці з виробництва дитячих меблів. Та близько 5.00 в будинок його родини влучила російська ракета. На сім'ю впало дев'ять поверхів. Їхні тіла діставали протягом 18 годин. Вижили лише бабуся й один із дядьків Романа
2025 року Роман Гайовий закінчив школу. З уроків йому дуже добре давалася англійська мова. Змалку хлопець цікавився тваринами, збирав фігурки динозаврів і мав їх цілу колекцію.
Юнак чекав повноліття, щоб піти служити в армію.
«Я казав, що він ще надто молодий. Намагався пояснити, що війна – це не романтика, а дуже серйозно. А Роман казав: «Все одно дочекаюся 18 років і піду служити. Хтось повинен захищати країну», – пригадав батько Дмитро. – Син був спокійний, організований. Якщо задумав щось – мусить довести справу до кінця. Був приязний із людьми і легкий у спілкуванні. Завжди збирав навколо себе компанії».
У Романа Гайового залишилися батько, молодший брат, бабуся та інші родичі.