Коли почалася повномасштабна війна, Софія жила з Наталією Оселедько – подругою мами, та її дорослим сином Дмитром. Мама дівчинки була на заробітках у Німеччині. Коли вона повернулася, дві родини переїхати до її приватного будинку в центрі міста.
«Ми не очікували, що російські військові знищуватимуть весь наш приватний сектор. Коли в ніч з 10 на 11 березня авіабомба впала на сусідній будинок, ми були у ванній кімнаті. Пам’ятаю, як бачу спалах. Потім – повний морок. Контузія. Моя мама обличчям у підлогу втиснулась… Мама Соні також одразу загинула. Соня та я були поранені. Вона кричала: «Діма, допоможи!». На нас упав будинок», – пригадав Дмитро Оселедько.
Соню в травматичному шоці відвезли до лікарні №3 у центрі міста. Однак через за годину вона померла від поранень, які були несумісні з життям.
Соня народилася та зростала в Маріуполі. Навчалася в 6 класі школи №9. Її пригадують тихою і спокійною дівчиною.
«Однокласниця мого сина, хороша дівчинка, добре вчилася», – розповіла Ірина Курбатова.
«Соня… Тиха, розумна дитина. Моя мама була підписана в її телефоні, як «мама Наташа». Соня була надто доросла, як для 12 років. Під час обстрілів зберігала спокій», – сказав Дмитро.
Соню поховали, як невідому, у братській могилі в Мангуші. У неї залишилася старша сестра, батько, бабуся й дідусь.
