Дідусь облаштував родині окреме укриття в щитовій. Цей будинок витримав кілька влучань, але 9 березня черговий удар зруйнував цілий під’їзд і поховав пів сотні людей. Олексій із батьками, братом, сестричкою, бабусею та прабабусею загинули. Дідусь Михайло вийшов із щитової за хвилину до обвалу і зміг врятуватися.
Олексій був дуже дружнім і комунікабельним хлопчиком. Хрещена Марина згадує: «Він довго не розмовляв, коли був маленький й уся сім’я чекала на перші слова. А потім цілими реченнями одразу почав говорити – не переслухаєш».
Олексій обожнював футбол. Його хвалили тренери і довіряли важливі ігри. Дідусь Михайло пригадує: «Він уже захищав честь Ізюма та області на підлітковому чемпіонаті. Забив там аж 3 голи! Він усього місяців сім займався, але ви не уявляєте, які голи через спину забивав!»
Хлопчика ставили грати і на позиції воротаря, і захисника. Футболом він захопився слідом за батьком, який теж грав у юності.
Тіло Олексія дістали з-під завалів 13 квітня. Того ж дня знайшли тіла його брата і сестри. Старших родичів знайшли на день раніше. Місяць із дня трагедії біля завалів чергував дідусь Михайло, він і опізнавав свою сім’ю. Рідних дідусь Михайло поховав в одній могилі.
У січні 2023 року вулицю Першотравневу перейменували на вулицю Пам'яті.
