«Неможливо усвідомити, що ми більше не побачимо за партою талановитого та харизматичного Дмитра, дуже щедро обдарованого природою, який міг би принести велику користь своєму народові у майбутньому, не почуємо його веселого сміху та дотепних жартів», – повідомила співробітниця школи, де вчився Дмитро.
Вона також додала, що Дмитро Рудницький після завершення війни понад усе мріяв піднятися на Говерлу. «Ми постараємося виконати твою мрію, коли завершиться війна. І звідусіль відправлятимемо тобі привіти, тому що ти все одно з нами і у наших серцях», – написали однокласники Дмитра. Вони додали, що хлопчик вів решту дітей за собою – і у навчанні, і у розвагах. «Саме ти придумав наш девіз: «Не сумуй, тримай бублик», – пригадали вони.
Батько Дмитра Рудницького – Андрій – в одну мить втратив і сина, і дружину Надію.
