Богдан Самофалов був учнем третього класу Покровської школи №4. Любив їздити на велосипеді. Мріяв стати рятувальником. Хлопчика пригадують самостійним, розумним, люблячим сином, онуком і братиком.
«Він був дуже веселим і позитивним. Як і всі дітки, любив гратися із друзями на вулиці», – розповіла хрещена Анастасія Середня.
«Богданчика можна назвати дитиною-сонечком. Завжди усміхнений, із гарним настроєм. Навчався добре, особливо любив математику. Із ніжністю ставився до своєї молодшої сестрички, ділився іграшками і солодощами», – додала вчителька хлопчика Вікторія Бондаренко.
Богдан жив у бабусі у селі Рівне Мирноградської громади. На різдвяно-новорічні свята до Рівного пприїхали дядько Богдана з дружиною і дітьми. 6 січня 2024 року вони ненадовго прийшли в гості до бабусі Богдана. Хотіли принести кутю і привітати зі святами. Коли рідні зібралися разом, у дім прилетіла ворожа ракета...
У Богдана Самофалова залишилися мама, тато, сестра й інші рідні. Батько хлопчика під час війни пішов служити у лави ЗСУ.
