Денис із з родиною жив у селі Лісне біля Харкова. Навчався у девʼятому класі ліцею №62. Захоплювався комп'ютерними технологіями, гуманітарними науками, творчістю. Обожнював малювати. Мріяв спробувати себе у ролі розробника комп'ютерних ігор. Був доброзичливим і чуйним.
«Надзвичайно світлий, дуже добрий та спокійний хлопчик. Завжди приходив на допомогу однокласникам і мені, як класній керівниці, коли була потрібна поміч. Для своїх батьків Денис також був помічником номер один. Відкриттям для нас всіх стало, коли під час підготовки до конкурсу з читання віршів українських поетів, він зачитав власний вірш. Ми навіть не здогадувалися, що Денис мав до цього хист. Тоді він відкрився з іншого боку. Він був дуже творчою людиною», – розповіла про свого учня класна керівниця Наталя Дмитрівна.
У Дениса залишилися батьки та інші рідні.
