Роман народився у селі Росава Миронівського району на Київщині. Згодом переїхав із родиною в село Шандра цього ж району. Навчався на третьому курсі Ржищівського професійного ліцею. Мріяв стати кухарем-кондитером, побувати у всіх країнах світу, пройти стажування і навчатися у закордонних кулінарів.
Романа цікавило все, що пов’язано з кулінарією. У майбутньому він хотів поїхати за кордон та працювати у ресторані. Сусіди кликали його, коли потрібно було приготувати страви для різноманітних заходів, адже він залюбки міг допомогти з м’ясом, котлетами, картоплею і солодощами.
«Недалеко від гуртожитку було джерело, на яке ми ходили набирати воду. Під час цього спілкувались про все на світі. Роман – єдина людина, з якою я довго міг говорити, та мені це не набридало. Ми говорили про кар’єру. Він дуже любив машини, мріяв мати власну», – розповідає товариш та одногрупник Святослав.
22 березня 2023 року, коли ворожі безпілотники атакували Ржищів, Роман допомагав дівчатам, які мешкали в гуртожитку, пройти до укриття. Він також встиг спуститися туди. Після того, як пролунали два вибухи, Роман разом із двома комендантами гуртожитку вирішили піднятися, щоби вийти з укриття. Хотіли переконатися, що небезпека минула й іншим теж можна виходити. Коли вони були біля дверей – сходова клітка впала і їх завалило.
«Ромку шукали під завалами з п'ятої ранку до дев’ятої вечора. Я була на зв'язку з його мамою. Вона казала, що він був ще теплий, коли його знайшли. Останнє смс мамі він надіслав з-під завалів…», – розповіла Яна, подруга загиблого.
Друзі, викладачі та знайомі з теплотою пригадують Романа.
«Веселий, життєрадісний, наш Ромчик… Він не дожив до свого повноліття кілька місяців. Юнак був упевнений, що йому вдасться побудувати хорошу кар'єру. Вже під час практики йому доручали обов’язки су-шефа. Але всі плани перекреслила війна…», – написали у соцмережах ліцею, де навчався Роман.
«У громаді Романа пам'ятають як чемного, доброго та тихого хлопця. Сім'я – багатодітна, Роман був середньою дитиною. Матір Анна працює на птахофермі. Це – доброзичливий, совісний хлопець, який виріс у працьовитій родині. Ми плануємо зробити після закінчення війни Алею слави біля нашої церкви, де хочемо вшанувати пам'ять Романа та загиблих захисників із нашого села», – сказав староста села Шандра Сергій Шевченко.
Вітчим матері Романа з 2014 року – на фронті. Він перебував на передовій у Бахмуті, коли сталася трагедія з його онуком.
У Романа залишилися також мама Анна і брати Олександр та Денис.
