Попри щільний ворожий вогонь хлопчика перенесли в укриття і доставили у лікарню, де він 23 березня, після тижня відчайдушної боротьби лікарів за його життя – помер.
Мама хлопчика Євгенія, яка 16 березня отримала важкі поранення, не змогла провідати сина, поки він ще був живим.
Дмитро мав розлад аутичного спектру. Любив складати пазли. Мав теплі стосунки з мамою, любив обіймати її і перебирати мамине волосся. В останній рік життя Дмитро почав розмовляти і батьки сподівалися, що невдовзі він уже повноцінно спілкуватиметься.
За кілька років до повномасштабної війни сім’я Усів втратила старшого брата Дмитра – Влада.
«Спершу Дмитрик ще тримав пульс, але через тиждень хлопчик став ангелочком на небі... Немає слів, щоб висловити весь цей біль і наші співчуття Максиму», – каже керівниця Національного Реєстру Рекордів України Лана Вєтрова. Вона знала батька хлопчика, який мав діагноз ДЦП та був рекордсменом із бігу. 10-річний Дмитрик разом з мамою неодноразово підтримували його.
