«Ми виїхали із зони бойових дій у квітні 2022 року, а сестра залишилася у Завітному Бажанні. Вона не хотіла виїжджати, бо доглядала сусідку похилого віку. Тітка Зіна була лежачою. Ірина щодня навідувала її, годувала, мила», – сказала Валентина, рідна сестра загиблої.
Ірина Білан народилася у селі Старомайорське Донецької області. Після одруження переїхала у Завітне Бажання. Займалася домашнім господарством. Сім’я Ірини мала два великі городи, де вирощували овочі, які продавали на ринку. Ірина дуже любила робити консервації. Знала десятки рецептів. Уміла в’язати килимки на підлогу.
«Вона була доброю, набожною. Брала під опіку одиноких людей. За всіх нас переживала, молилася. Раділа появі онучки, проте встигла побачити її лише двічі у житті», – сказала сестра.
Ірину Білан під обстрілами поховали на кладовищі рідного села.