Жінка понад 30 років працювала в районній лікарні медичною реєстраторкою. Донька Олена Юрочко розповіла, що її маму, напевно, знав весь Березнегуватський район. Любов любила вишивати бісером картини та ікони. Збереглася ціла колекція її робіт.
«Мама була дуже хорошою, працьовитою людиною. 15 років тому помер від онкології мій тато, вона залишилася сама, допомогла мені – гляділа онуків, яких, мабуть, більше за своє життя любила», – розповіла донька.
Коли почалось повномасштабне вторгнення Олена з дітьми виїхала за кордон. Її мама вирішила залишитись, тут жив і старший син з родиною.
У своєму будинку жінка прихистила військових лікарів – вони після обстрілів 11 серпня відвезли її до медзакладу. Там Любов ще прожила півтори години, поранення були несумісні з життям.
«Найбільше мама боялася тих клятих ракетних польотів, – каже Олена Юрочко. – Вона була доброю і чуйною, за це, мабуть і поплатилася».
Донька загиблої важко переживає втрату. Вона каже, що кожного ранку хочеться зателефонувати мамі, спитати, як у неї справи.
«Моя мама була для мене най-най-найкращою людиною, якої мені зараз дуже не вистачає», – написала Олена Юрочко.