«7 березня моя мама відсвяткувала день народження разом із сусідами, з якими дружили. 8 березня уже був день народження у сусіда Тараса… А наступного дня російська ракета відібрала в нас усе – найдорожчих людей і дім, в якому було завжди тепло і затишно», – сказала донька Оксани, Марія.
Оксана Богач була родом із Великої Вільшаниці. Там зростала, навчалася та проживала. У ранньому дитинстві втратила матір.
Деякий час продавала на ринку вирощене біля дому. Останні роки не працювала, займалася домашніми справами, опікувалася власним господарством.
«Наші батьки побудували чудовий дім, де все гарно облаштували і продумали до найменшої дрібниці. Тато – майстер на всі руки, опікувався оселею і достатком в ній. Мама турбувалася про дітей і створювала затишок. Про них можна говорити вічно. Вони були добрими й люблячими. Прості, привітні люди. Любили приймати гостей – хоча б на каву, але щоби зайшли. Любили онуків. Дружили зі сусідами, допомагали одне одному», – розповіла донька Надія.
«Мама була дуже працьовитою. Трудилася як бджілка – від ранку до ночі піклуючись про свою сім'ю, родинне гніздечко. Була турботливою, дбайливою. Чудова дружина, матуся і бабуся», – додала донька Марія.