«Я мешкала неподалік, разом пасли корів, спілкувалися. Як тільки почалася повномасштабна війна, я з родиною евакуювалася… Люди розповідали, що того дня дядько порався по господарству і пішов по сіно. Почався касетний обстріл, осколок потрапив йому в шию. Спершу дядька поховали в садку біля хати, потім перепоховали на кладовищі», – розповіла племінниця Олена Солодовник.
Іван Борсук народився у Малій Комишувасі на Харківщині. Працював трактористом, кочегаром у шкільній бібліотеці. Потім займався домашнім господарством. З цього й жив. Тримав трьох корів, телят, нутрій, свиней, продавав молоко. Через велике господарство не хотів евакуюватися з села, яке після початку повномасштабної війни опинилося під обстрілами.
«З дружиною Іван був розлучений. Вона переїхала у Харків. Дядько не бачив життя поза селом, не розумів, що робитиме в місті. Був працьовитий, домашній», – додала Олена.
В Івана Борсука залишилися дві доньки, сестра, брат й інші рідні
