Ян жив у селищі Слатине Харківського району. Його постійно обстрілювали, неподалік проходив фронт.
«7 березня він хотів зустрітися з друзями, у мене на серці було неспокійно. Подумала: «Господи, дай йому зрозуміти, що для нього важливо – життя чи побачитися з друзями». Тут він заходить у будинок і каже, що краще поїде в Дергачі з дядьком. Я з полегшенням видихнула», – згадала мати Наталія.
У Дергачі Ян поїхав із дядьком Артемом, тіткою Оксаною і їхніми кумами. Хотіли зняти гроші з картки й купити ліки. Раптом почався обстріл.
«Ми поїхали у протилежний напрямок, подалі від прильотів. Сховалися у приватному секторі. В один момент ми з кумою відійшли від хлопців на кілька кроків. Тут стався приліт у приватний будинок. Нас із кумою контузило. Чоловіки загинули. Здавалося, Ян ще дихав. Ми викликали «швидку» і попросили його забрати. Він помер у машині», – згадала тітка Оксана.
Ян Бортніков народився в Харкові. Проживав в селищі Слатине Харківського району. Працював автослюсарем.
«Найбільше син цікавився машинами, технікою. Був добрий, чуйний і довірливий», – сказала мати.
Після загибелі Яна його молодші брат і сестра пішли захищати країну. 22-річний Михайло загинув. Він говорив, що мусить помститися за брата.
В Яна Бортнікова залишилися мати, бабуся, сестра й інші родичі.
