Микола – родом із Узбекистану. В юності переїхав на Донеччину – звідти походив дід чоловіка. Вищу освіту Микола здобув у Макіївці – вступив до інженерно-будівельного інституту. Згодом працював у проектному інституті в Краматорську. Був головним інженером ювелірного заводу, а в останні роки – начальником охорони.
Сестра загиблого Ірина розповідає, що 1 квітня Микола з дружиною перебрався до Дніпра. Але він не міг просто сидіти на місці – став волонтером. Почав возити у Краматорськ ліки, а звідти – евакуйовувати людей.
«Це було його рішення. Ніхто не просив і не примушував. Він любив людей. Шкодував старих і дітей. Ось і того дня він поїхав за людьми і не повернувся», – каже Ірина про трагедію 8 квітня.
За словами сестри, Микола дуже любив Краматорськ, був чуйним та радісним чоловіком.
«Навіть коли ховався від обстрілів, намагався жартувати. Я запам’ятаю брата найдобрішим і найвеселішим. Я його дуже люблю. Вічна пам'ять Миколі та всім загиблим…», – сказала Ірина.
