Олександр – родом із Котляревого. Після закінчення місцевої школи одразу почав працювати. П’ять років був тістомісом на підприємстві з виготовлення напівфабрикатів. Потім разом з татом працював у компанії, яка вирощує томати, а згодом повернувся на посаду тістоміса.
У вільний час Олександр займався домашнім господарством. Жив із коханою. Орендували дім у Котляревому. Разом садили город, вирощували качок та курей.
Від початку повномасштабної війни Олександр допомагав односельцям – лагодив пошкоджені обстрілами паркани, встановлював двері, допомагав розвантажувати гуманітарну допомогу.
«Він був життєрадісним. Усі кажуть, що був хороший хлопець. Усміхнений, багато жартував. Про нього говорили – увесь в батька. Син був дуже на мене схожий», – розповів тато вбитого Валентин Вікторович.
В Олександра залишилися матір, батько, сестра та дівчина.