Олені Чернобай було 47 років. Із родиною жила в Центральному районі. Сім’я опікувалася стареньким батьками Олега. Тато був лежачим, мама мала дуже слабкий зір.
«11 березня російський літак випустив кілька некерованих ракет по будинку, під під’їздом якого стояли Олег з Оленою. Чекали сина, який біг до них із 6-го поверху. Весь дім задвигтів, звідусіль пішов дим, перемішаний з бетонним пилом. Одна ракета залетіла у квартиру на 5-му поверсі, перетворивши її на купу бетону. На Олега падали уламки згори. Друга ракета потрапила в машину, яка стояла під під'їздом. Її розірвало і металева обшивка, яка летіла в різні боки, була смертельно небезпечною. Наші рідні загинули від осколкових поранень», – розповіла Ганна, сестра Олега.
Олена Чернобай народилася у місті Темрюк (РФ). Диплом юристки отримала в університеті Санкт-Петербурга. Там познайомилася з майбутнім чоловіком Олегом. Разом із ним поїхала жити в Україну – до його рідного Маріуполя.
Працювала Олена директоркою агентства нерухомості і консультанткою щодо косметичної продукції. Була щирою, усміхненою, мала гарне почуття гумору.
«Вона мала нестримну, потужну енергію і жагу до життя. Олена стала уособленням фрази: «Оберіть собі роботу до душі і вам не доведеться працювати жодного дня у своєму житті». Їй не потрібен був відпочинок. Вона любила все, що робила. Була джерелом світла і внутрішньої сили, – пригадала Ганна. – Олена шукала у кожній людини щось добре, намагалась допомогти. Любила заходи сонця, світанки, зливи, ліси та степи. А на першому місці в її житті завжди була родина: у своєму чоловіку та сину вона знаходила натхнення. Для них вона вибудовувала непорушний замок любові, кожного дня додавала щось нове до затишку у цій фортеці. Вона могла зробити ще дуже багато… Ми думали: чому Олена та Олег пішли від нас разом? Мабуть, щоб не тужити одне за одним».
Подружжя поховане на Старокримському цвинтарі.
В Олени Чернобай залишилися син, свекри, сестра чоловіка, племінник.