«9 квітня у селі зупинилися наші військові, а зранку наступного дня до Дмитрівки підійшли окупанти. Я весь час була з мамою і батьком в них вдома. Коли російські війська почала стріляти, пішла до себе в хату по документи. Через обстріли забігла у підвал до сусідів. За півтори години прийшов батько. У нашу хату попав снаряд. Мати з неї не вийшла, бо мала хворі ноги і погано ходила. Загинула на місці. Я на згарищі зібрала в баночку її кісточки і поховала на подвір'ї між яблуньками», – розповіла дочка Галина.
Унаслідок обстрілів усі три хати Чуденків і худоба, яку вони тримали, згоріли. Олена з батьком ще три тижні просиділи в підвалі, а 5 травня виїхали у Полтаву. У жовтні 2022-го, після звільнення села українськими захисниками, повернулися і перепоховали матір на кладовищі.
Олена Чуденко народилася у селі Діброва Тячівського району Закарпатської області (після 2004 року це село Нижня Апша). Коли була малою, родина переїхала на Харківщину. Олена мала чотирьох сестер і двох братів. Росли без батька, який покинув їх.
У 21 рік Олена Чуденко одружилася. Із чоловіком доглядали у колгоспі баранів.
«Мама була дуже спокійною і доброю. Все життя в домашніх клопотах – наварити їсти, доглядати за худобою і городом. На старості почала хворіти, погано ходила, ледь чула на одне вухо», – пригадала Галина.
В Олени Чуденко залишилися чоловік, три сестри, дві доньки, внук.
