Микола народився неподалік від Куп'янська-Вузлового – в селі Богуславка Ізюмського району. Після школи вивчився на механізатора. Працював водієм, сантехніком, автослюсарем.
21 травня 2025 року о 9.40 дружина Миколи Раїса саме замісила тісто, поставила його підходити і взялася чистити картоплю. Чоловік поскаржився на біль в боку та ліг відпочивати в спальні. Раптом на Раїсу впала газова колонка, полетіли двері, вікна.
«Я не чула ні вистрілу, ні вибуху. Коли прийшла до тями, зрозуміла, що нічого не бачу – очі, голова засипані штукатуркою. Почала гукати чоловіка, він не відповідав. Мені потрібно було зо 30 хвилин, щоб вибратися з-під завалів. Кинулася в спальню, а спальні немає, і Колі немає. До першого поверху все провалилося», – сказала Раїса.
На місце прибули рятувальники. Вони пояснили, що через обстріли розібрати всі завали можливості не мають, техніка зараз в інших місцях. Тіло загиблого дістати з-під завалів не вдалося.
Раїса спершу переїхала до сина. Та через три дні і його будинок розбомбили й жінка з рідними оселилася в Харкові.
«З Миколою мені дуже пощастило – за що не візьметься, все йому вдавалося. На нього завжди могла покластися. Умів жартувати, ніколи не спілкувався грубо. Понад все любив риболовлю», – пригадала дружина.
Крім неї в Миколи Чумака залишилися син, донька і внуки.