Віталій народився та жив у Сєвєродонецьку. Працював на заводі «Азот» майстром контрольно-вимірювальних приладів, а з 2019 року був майстром контрольно-вимірювальних приладів у поштовому відділенні. Захоплювався історичними реконструкціями.
«Була у нього одна слабкість – битви так званих толкіністів. Йому подобалося переодягатись в лицарські обладунки та змагатись у дуелях», – розповів про загиблого друг Володимир.
З початком повномасштабної війни Віталій розносив харчі для людей, які ховалися у підвалах міста. За словами друга, його не лякали обстріли і він часто казав – «якщо доля, то доля…».
«Віталій був дуже доброю людиною. У будь якій ситуації міг допомогти. Він цінував дружбу», – сказав Володимир.
На тимчасово окупованих територіях у Віталія залишилась дружина.