Ольга та Віктор того дня вирушили до свого сина Юрія, який разом з родиною перебував на дачі за межами села. Там не було ні зв’язку, ні світла, ні газу. Батьки хотіли відвезти туди хоч якісь харчі.
«Так трапилось, що мій молодший брат Юрій з сім'єю зустрів війну на дачі – за Блиставицею в лісі. Там опинився в окупації з перших днів. 28 лютого батьки спробували прорватися туди, щоби завезти хоч якихось продуктів… Відразу за селом машину з двома пенсіонерами розстріляли з БТРу. А потім – з автоматів», – розповів син загиблих, Олександр.
До пенсії Віктор Давиденко працював інженером у сільськогосподарському товаристві. Опісля – лагодив необхідне в будинку, майстрував всілякі дрібнички. А весь вільний час, пригадує син Олександр, Віктор та його дружина Ольга присвячували своїм онуку й онучці.