Під час повномасштабного російського вторгнення Євгенія Миколаївна із сином та мамою жила у Приморському районі. На початку березня у місті зникли світло, газ і звʼязок. Родина сподівалася, що незабаром почнеться евакуація і можна буде виїхати з міста разом зі старенькою мамою Євгенії. Проте у середині березня 2022-го під час чергового обстрілу снаряд влучив у будинок, де вони переховувалися. Євгенія та її син загинули під завалами у підвалі.
Євгенія Денисенко самостійно виховувала двох синів. Молодший загинув до війни. Великою підтримкою для неї став старший син Микола.
Працювала жінка у школі №15, а потім – №29. Була вчителькою початкових класів. Директорка школи Лариса Бикова згадує її людиною, яка понад усе любила дітей: «Вона завжди горою стояла за своїх учнів. Не лише давала знання, але й допомагала учням ставати гідними людьми, привчала любити рідну мову і землю».
Євгенія Миколаївна першою у школі стала працювати з дітьми з особливими освітніми потребами. Коли вийшла на пенсію, стала асистенткою вчителя в інклюзивному класі. Для таких діток вона була подругою і помічницею, говорять колеги. Із теплотою згадують учительку і батьки учнів.
«Доброї душі людина і чудова вчителька. Вирішувала проблеми без підвищеного тону. Мої хлопчики її любили та ставилися з повагою», – розповіла мати учнів Валерія Лепехова.
«Євгенія Миколаївна завжди була привітною, доброю, уважною, терплячою. Дуже шкода, що така чудова людина загинула», – згадала мати учня Ірина Федосєєва.
