«Російські військові окупували село у перші дні війни. Але ми з братом здзвонювалися щодня: на фермі був генератор і Сашко там заряджав телефон. А потім моїй кумі зателефонували сусіди і сказали, що батьківський дім згорів. Ще якийсь час була надія, що брат у ту ніч залишився на фермі чи у друзів… Але дива не сталося. Після звільнення Терехівки рятувальники знайшли останки Олександра біля вхідних дверей, він просто не встиг вибратися з вогню», – розповіла сестра Тетяна.
Олександр Довбенко народився у Терехівці. Після школи проходив строкову службу у Москві (РФ), був там пожежником. Повернувшись додому, вивчився на водія. Якийсь час працював у колгоспі, згодом розвозив продукти у Чернігові. А в останні роки жив у Терехівці, доглядав батьків, поки ті були живі. Розводив тварин, працював у місцевого фермера.
«Мій брат був доброю людиною. Його любили у селі. Він обожнював техніку. Машини й господарство це і були його хобі. Зараз вже немає ні кролів, ні птиці… Окупанти все знищили», – сказала сестра.
В Олександра залишилися донька, сестра та інші родичі.
На згадку про нього вони мають лише копію паспорта, всі інші фото чоловіка згоріли.
