«Точна дата, на жаль, невідома, приблизно – середина березня. Вона допомагала сусідці вибратися з-під завалів, а в той момент, зі слів іншого її сусіда, прилетів снаряд», – розповіла кума Людмили, Марина Тимакова.
Людмилі Епік був 51 рік. Закінчила маріупольську школу №61. Працювала на заводі – у конверторному цеху на крані. У вихідні навчалася, робила манікюр. Займалася йогою, вела здоровий спосіб життя.
«У нас був дуже дружний клас. Люда була найменшою за зростом, дуже мініатюрна. Скромна. Після школи вона розквітла, ставши чарівною жінкою із казковою усмішкою. Була безстрашною, веселою, мала добре серце», – розповіла однокласниця загиблої Тетяна Амеліна.
«Вона була надзвичайно чуйною і доброю. Ми ніколи не забудемо про неї та не пробачимо її загибель», – додала Марина Тимакова.
У Людмили Епік залишилися син, сестра, мама.