Владислав Гайовий народився в Києві. Згодом його батьки та два брати переїхали в село Іванковичі Обухівського району. Владислав залишився жити біля бабусі та двох дядьків на вулиці Кучера. Напередодні трагедії до Києва у справах приїхала мати Наталія та його брат, 17-річний Роман. Близько 5.00 31 липня в будинок влучила російська ракета.
«Ми живемо поруч. Я чула, як летіла ракета, потім глухий потужний вибух. Мене скинуло з ліжка, – згадала Наталія, мати нареченої Владислава. – Потім написали знайомі, що в будинок Влада влучила ракета. Ми з Ангеліною побігли туди. Тіла розкопали через 18 годин. Весь цей час Ангеліна з мамою, друзями, однокласниками та рідними Влада були біля руїн будинку».
Владислав навчався в Міжнародному Європейському університеті на факультеті менеджменту. Разом із тим працював на фабриці дитячих меблів. З жовтня планував жити разом із коханою Ангеліною. Пара зустрічалася три роки. Раніше разом навчалися у школі.
«У Влада та Ангеліни були ідеальні стосунки, вони ніколи не сварилися, розуміли та чули одне одного. Зверталися тільки «коханий» і «кохана». Ангеліна говорила, що Владислав – це продовження її. Мали однакові погляди. Влад був ідеальною дитиною і чоловіком, – сказала Наталія. – За місяць до трагедії вони їздили у відпустку до Львова. Мріяли та планували ще багато подорожей. Ангеліна дизайнерка, тож навіть спроєктувала їм для нової квартири меблі».
Наталія згадує Владислава талановитим, розумним, турботливим. Як і його мама – був приязний, усміхнений. Добре володів англійською мовою.
«Владислав і Роман були дуже добрими. Всім приходили на допомогу. Допомагали мамі готувати. Влад був більш романтичним – писав вірші, грав на гітарі. Був дуже комунікабельний і веселий. Як тільки вони сходилися з Романом, зразу піднімався регіт», – розповів батько Дмитро.
Братів Гайових та їхню матір поховали поряд в Іванковичах. У Владислава залишилися батько, молодший брат, бабуся та інші родичі.