Павлові Глущенку було 50 років. Він народився та проживав у Херсоні. Працював електромонтером охоронно-пожежної сигналізації обласного управління поліції охорони. На дозвіллі любив рибалити. Рідні та колеги пригадують його добрим, щирим, людиною, яка завжди приходила на допомогу іншим.
«Для мене він був підтримкою, другом і турботливим братом. Мій чоловік дружив із Пашею – вони разом ходили на риболовлю. Він умів солити рибу, і вона завжди була смачна. Коли в моєму будинку після прильоту вибило вікна, він допоміг зашити їх ДСП. А під час окупації Херсона допомагав із їжею – ходив у магазин, приносив продукти. У моєму серці він назавжди залишиться радісним та люблячим», – розповіла рідна сестра Поліна Аніщенко.
«У моїй пам'яті залишилися найкращі спогади про нього: мій брат був порядною людиною. Після смерті дружини сам виховував донечку. Дуже пишався нею, її успіхами в навчанні. Багато розповідав про роки, коли служив в армії, про свою роботу, захоплення. Під час повномасштабного вторгнення я з дітьми виїхала за кордон, а він залишився в Херсоні, піклувався про хвору маму. Несамовито боляче усвідомлювати, що більше ми з ним не зустрінемось, не зможемо обмінятися життєвими історіями», – додала двоюрідна сестра загиблого, Вікторія Боброва.
У Павла Глущенка залишилися донька, мати, сестри та інші рідні.
