«Я пішла на роботу на ферму. Коли стався вибух, прибігла додому. Чоловіка знайшла на городі. На нього неможливо було дивитися... Останки склали в мішки, знайомі чоловіки збили труну і швидко поховали на кладовищі», – розповіла дружина Віра.
Владиславу було 58 років. Народився на Харківщині. Працював водієм на хлібокомбінаті, на фермі.
З дружиною у парі прожив 40 років. Народилися син і донька. Коли доньці було 20, сталася трагедія. Дівчину вбили у парку в Харкові. Через горе у Владислава стався інсульт і він мусив звільнитися з роботи.
«Чоловік любив займатися худобою. Ми тримали поросят. Хоча в він був після інсульту, ліва рука відмовляла, але постійно порався по дому. Був золотою людиною», – сказала Віра.
У Владислава Гончарова залишилися дружина, син, онука й інші родичі.
Син після загибелі тата пішов на фронт. Казав, що хоче помститися. У Бахмуті отримав поранення й опісля продовжив воювати.
